Бухарест (Bucureşti)

Визначення і загальна характеристика

БУХАРЕ́СТ (Bucureşti)  — столиця Румунії. Знаходиться на Нижньодунай. низовині, за 45 км від Дунаю. Площа 22,7 км². Насел. 2,5 млн осіб (2002), приміська зона — бл. 3 млн осіб. Великий транс­порт. вузол, між­нар. аеропорт, пром. центр. Тер., на якій роз­таш. Б., здавна населяло племʼя геленів, під­корених Рим. імперією. Перша писемна згадка про Б. датується 1459. У 16 ст. роз­гортається активне будівництво палаців, храмів, фортець. Від 1659 Б. — столиця Волоського князівства, від 1862 — Румунії. 1812 тут укладено Бухарест. мир. договір, який поклав кінець рос.-турец. війні, роз­початої 1806. 5(17) грудня 1878 у Б. під­писано протокол між уповноваженими С.-Петербурга та Б. у рамках Берлін. трактату (01(13) липня 1878). У цьому протоколі було остаточно ви­значено рос.-румун. кордон, Пд. Бес­сарабію повернуто до складу Рос. імперії. 7 травня 1918 у Б. укладено мир. договір між Румунією і Почвірним союзом, за яким, зокрема, до Буковини при­єд­нано частину Дороґой. пов. Нині у Б. роз­винені машинобудува­н­ня, метало- й деревооб­робка, кольорова та чорна металургія, текс­тил., шкірно-взут­тєва, хім., швейна, харч., скляна, фарфоро-фаянсова, полі­граф. промисловості, туризм. Діють Тех. ін­ститут (1819) і Бухарест. університет (1864), АН Румунії (1866), Нац. театр (1852), концерт. зал Атенеум (1865), опера, 25 музеїв, зокрема Істор. і Нац. музей мистецтва (1864), Музей архітектури під від­критим небом та ін. Памʼятки архітектури: монастирі й церкви 15–18 ст. (Міхай-Воде, Патріарша, Крецулеску, Снагів монастир), Палац Парламенту (ін. назва — Палац Республіки, 20 ст.), Королів. палац. Під час пов­ста­н­ня проти диктатора Н. Чаушеску у грудні 1989 місто за­знало руйнувань. Спец. про­грама «Бухарест–2000» спрямов. на від­новле­н­ня р-нів міста, зокрема на ре­ставрацію істор. центру.

Велика кількість українців із Буковини та Бес­сарабії, політ. емі­грантів із Центр. України пере­селилися в Б. після 1-ї світової війни. У 1919–23 тут діяла Над­звичайна і Дипломат. місія УНР під керівництвом К. Мацієвича. Було засн. Комітет допомоги укр. емі­грантам у Румунії (1923), Комітет сусп. допомоги укр. емі­грантам у Б., Монархіст. укр. обʼ­єдн. аграрників-статистів (1921), Товариство укр. солдатів у Румунії, Обʼ­єдн. укр. жінок-емі­гранток у Румунії; студент. товариства «Зоря» (1921–26), «Буковина» (1926–44). Від поч. 2-ї світової війни у Б. працювала укр. радіо­про­грама, видавалася укр. г. «Життя». З приходом рад. військ 1944–45 було заарешт. укр. активістів, зокрема І. Григоровича і О. Масикевича. У 50-х рр. 20 ст. в Б. мешкало бл. 3 тис. українців. Видавалися україномовні ж. «Новий вік», «Культурний порадник». Від 1969 почали виходити друком твори укр. письмен­ників, які проживали в Румунії. 1952 у Словʼян. ін­ституті Бухарест. університету від­крито каф. української мови й літ-ри. 1989 створ. Спілку українців Румунії, що видає у Б. г. «Curierul Ucrainean», «Вільне слово», «Український вісник», ж. «Наш голос», «Обрії» та зб. худож. творів (зокрема у 2000 ви­йшла румун. мовою велика антологія укр. поезії Румунії). 1999 в публ. парку Б. встановлено погру­д­дя Т. Шевченка.

О. В. Добжанський

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю