Бухенвальд - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бухенвальд

БУ́ХЕНВАЛЬД (Buchenwald) – нацистський концентраційний табір. Побудований 1937 на г. Еттерсберґ, за 9 км на Пн. Зх. від м. Ваймар (Тюрінґія). Використовувався ґестапо. У концтаборі ув’язнювали противників гітлер. режиму без вироку, на невизначений час, а від 1938 до квітня 1945 – також громадян різних національностей, зокрема українців. На тер. пл. 40 га розташовувалося 35 бараків, 15 одноповерх. будинків та 10 адм. і госп. споруд. В’язнів використовували переважно як робочу силу на довколишніх мануфактурах. Офіційно діяло відділ. дослідж. тифу і вірус. захворювань Ін-ту гігієни СС, де проводили експерименти над полоненими. Перші укр. в’язні привезені до Б. переважно з Чехо-Словаччини, Польщі та Франції. Однак остаточ. статистики про кількість українців, які там перебували, не існує, оскільки їх приписували до ін. національностей. Влітку 1943 у Б. утворився інтернац. табірний ком-т, який об’єднав секції нім., чехо-словац., австр., польс., рад. та ін. в’язнів і готував їх до повстання. Внаслідок поразок і відступу гітлер. армії 1943–44 з України до Центр. Німеччини було вивезено тисячі полонених. Тоді укр. група в Б. стала найчисельнішою. Кілька десятків українців, згуртувавшись навколо Свободи, Чорнія та Ступки, загинули в «марші смерті» (в дорозі з Б. до м. Флоссенбюрґ, Баварія). У день звільнення табору 3-ю амер. армією в квітні 1945 полонених у Б. нараховувалося бл. 21 400 осіб. Надалі Б. упродовж 5 р. використовувався НКВС як концтабір для колиш. в’язнів і «остарбайтерів» – за цей час там загинуло бл. 9 тис. осіб.

Літ.: Коваль В. Чому світ мовчить. Мюнхен. 1945; 1946; Мірчук П. В німецьких млинах смерті. Нью-Йорк; Лондон, 1957; Бартель В. Совместная борьба немецких и советских борцов сопротивления в Бухенвальде // Новая и новейшая история. 1958. № 3; Р. Shandruk. Arms of Valor. New York, 1959; Бухенвальд. Документы и сообщения. Москва, 1962; Воропай О. В дорозі на Захід: Щоденник утікача. Лондон, 1970; Кубійович В. Мені 70. Париж; Мюнхен, 1970; Стасів І. У кігтях нацистських тиранів. Нью-Йорк, 1987; Леник В. Мій полиновий Бухенвальд. Л.; Мюнхен, 1992; Марунчак М. Українські політичні в’язні в німецьких концентраційних таборах. Вінніпег, 1996; Недовіз Д. Спомини з молодих літ. Л., 1996.

В. С. Леник, Л. І. Рудницький

Стаття оновлена: 2004