Буценко Олександр Алімович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Буценко Олександр  Алімович

БУЦЕ́НКО Олександр Алімович (26. 09. 1954, Київ) – перекладач, поет, мистецтвознавець. Чл. НСПУ (1990). Закін. Київ. пед. ін-т іноз. мов (1976). Працював ред. Гол. редакції літ.-драм. мовлення Укр. радіо (1978–82); ред., зав. відділу інформації та мист-ва, згодом – критики і мист-ва ж. «Всесвіт» (1982–95); заст. гол. ред. альманаху «Хроніка–2000»; зав. відділу міжнар. інформації тижневика «Наша Україна» (1996–98); від 1997 – голова Іноз. комісії НСПУ. Друкується від 1982. Автор зб. поезій «Рудники и криницы» (1984), «Правдивые ключи» (1987; обидві – Київ); літерату-рознав. і публіцист. праць, мистецтвознав. статей («Болгарська монументалістика» // «ПУ», 1985, № 2; «Іспанське мистецтво сьогодні: Погляд із середини» // «Всесвіт», 1991, № 2 та ін.); монографії-альбому «Антоні Міро» (К., 1992). Перекладає з англ., іспан. та швед. мов. У перекладі Б. вийшли романи: П. Тейн «Найбільший піщаний замок у світі» («Всесвіт», 1984, № 6), X. Солер Пуїг «Весь світ і все життя» (Там само, 1987, № 3–4), Д. Дідіон «Демократія» (Там само, 1988, № 1), Е. Берджесс «Механічний апельсин» (Там само, 1990, № 5), X. Мадрід «Ангел смерті» (Там само, 1997, № 5–6), Д. Хеммет «Худий» (у зб. «Подих смерті», К., 1989), Е. Сабато «Тунель» (К., 1996), Р. Ґреґорі «Судный день» (X., 2001, співавт.), А. Біой Касарес «Герой жінок» (К., 2001); а також низка оповідань (Р. Шеклі, Л. Сернуда, О. Кірога, А. Біой Касарес, А.-М. Матуте) та поезій (Л. Феліпе, С. Вальехо, X. Кортасар, Ф. Майор Сарагоса). Переклав також праці К. Поппера «Відкрите суспільство та його вороги» (К., 1994), О. Пріцака «Походження Русі» (К., 1997, співавт.), Й. Вейбулля «Коротка історія Швеції», Я.-Е. Свана «Травнева жердина, раки й Люсія» (обидві – Стокгольм, 1998). Уклав «Іспансько-український словник» (К., 1996; спільно з М. Жердинівською), зб. «Поезія Нідерландів XX ст.» (К., 2002).

Ю. М. Олійник

Стаття оновлена: 2004