Бучма Амвросій Максиміліанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бучма Амвросій  Максиміліанович

БУ́ЧMA Амвросій Максиміліанович (14. 03. 1891, Львів – 06. 01. 1957, Київ) – актор, режисер. Брат О. Бучми-Левицької, чоловік В. Бжеської, названий батько І. Бжеського, дід В. Заболотної. Нар. арт. СРСР (1944). Проф. (1940). Сталін. премії (1940, 1949). Держ. нагороди СРСР. На сцені від 1906 (хорист і танцюрист театру т-ва «Руська бесіда», Львів). 1914–15 – унтер-офіцер австро-угор. армії, 1915–17 перебував у рос. полоні. Від – 1918 актор Театру М. Садовського і студент Київ. муз.-драм, ін-ту. Засн. і кер. Нового Львів. театру (Стрий, 1919), Театру ім. І. Франка (Вінниця, 1920), Театру-студії ім. І. Франка (Черкаси, 1921). У 1922–35 (з перервою 1926–30 – кіностудія Всеукр. фото-кіноуправління, перші ролі у кіно) – провід. актор театру «Березіль»; 1936–57 – провід. актор і реж. Київ. академ. укр. драм. театру ім. І. Франка. Під час 2-ї світ. війни 1942–43 очолював 2-у фронт. бригаду театру на Сталінгр. і Донському фронтах. 1945–48 – худож. кер. Київ. кіностудії худож. фільмів. Акторським дебютом була ремарка «вносять самовар» у виставі «Батькова казка» І. Карпенка-Карого (успішно зіграний без тексту Старий Лакей). Б. притаманні рідкісна сценічна правдивість, глибин. психологізм, філос. тлумачення ролей. Мав оперний голос (Йонтек, «Галька» С. Монюшка), грав на скрипці. Починав як герой-неврастенік (Освальд, «Примари» Г. Ібсена; Корній, Мулен у п’єсі «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» В. Винниченка), але зразу ж виявив широчінь жанрового діапазону. Досконало володів прийомами мовленн. виразності, пластикою, мімікою. Б. – актор могутнього трагедій. таланту, виконував також комедійні ролі, що здебільшого сприймалися як трагікомедійні. У режисурі поєднував ексцентричність із психол. правдою яскраво виявлених почуттів. Основою ролі вважав внутр. особистий ритм (школа «Березоля» і вроджена музикальність), широко користувався виразною актор. деталлю, що розкривала підтекст і суть образу. Автор статей з питань актор. творчості (зб. «З глибин душі», К., 1959). Серед учнів – Н. Копержинська, К. Степанков, В. Туз. Свої твори Б. присвятили М. Рильський, П. Тичина, О. Ільченко (роман «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і чужа молодиця», 1958). Ім’ям Б. названо пароплав, вулицю в Києві, запроваджено премію НСТДУ за найкраще виконання чол. ролі. Встановлено пам’ятник на могилі (Байкове кладовище) і на тер. Одес. кіностудії; меморіал. дошку в Києві на будинку по вул. Володимирська, № 14, пам’ятний знак-барельєф у Львові на розі вул. Озаркевича та пл. Св. Юра, на місці будинку, де пройшли молоді роки артиста (2003, арх. В. Каменщик, скульптор Т. Бриж). Знято д/ф «Амвросій Бучма» (1961), т/ф «Амвросій Бучма» (1999, реж. О. Ільїнська).

Вистави: «Загибель Надії» Г. Гейєрманса, «Хазяїн» І. Карпенка-Карого, «Наталка Полтавка» І. Котляревського (1953, у співавт. з В. Манзієм), «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1942, 1951 – у співавт. з Л. Дубовиком); к/ф «За стіною» (1928), «Земля» (за О. Кобилянською, 1954, спільно з О. Швачком).

Ролі: Джиммі Гіґґінс (однойм. вистава за Е. Сінклером), Брат Жан («Жакерія» за П. Меріме), Кришка («Плацдарм» М. Ірчана), Лука, Тьотя Мотя («Комуна в степах», «Мина Мазайло» М. Куліша), Пузир («Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Гайдай, Платон Кречет, Роман Круча, Ленін, Макар Діброва («Загибель ескадри», «Платон Кречет», «Банкір», «Правда», «Макар Діброва» О. Корнійчука), Микола Задорожний («Украдене щастя» І. Франка), Павло Железнов, Іван Коломійцев («Васса Железнова», «Останні» М. Горького); у радіовиставах – Хаєцький («Прапороносці» О. Гончара), Дядько Лев («Лісова пісня» Лесі Українки); в кіно – Тарас Шевченко (в однойм. фільмі реж. П. Чардиніна, 1926), Микола Джеря (в однойм. фільмі реж. М. Терещенка, 1927), Еміль («Проданий апетит», реж. М. Охлопков), Сашко-музикант («Напередодні», реж. Г. Гричер; обидва – 1928), Джиммі Гіґґінс, Гордій Ярощук, Хома Кичатий («Джиммі Гіґґінс», 1928, «Нічний візник», 1929, «Назар Стодоля», 1937; усі – реж. Г. Тасін), Німецький солдат («Арсенал», реж. О. Довженко), Лейзер і Йоселе («П’ять наречених», реж. О. Соловйов; обидва – 1929), Олексій Басманов («Іван Грозний», реж. С. Ейзенштейн), Тарас Яценко («Нескорені», реж. М. Донськой; обидва - 1945), Боцман Дзюба («В далекому плаванні», 1946, реж. В. Браун), Лещук («Подвиг розвідника», 1947, реж. Б. Барнет), Микола Задорожний («Украдене щастя», 1952, реж. І. Шмарук).

Літ.: Буревій К. А. Бучма. X., 1933; Піскун І. А. М. Бучма // 3 глибин душі. К., 1956; Львов-Анохин Б. А. М. Бучма. Москва, 1959; Бабишкін О. Амвросій Бучма в кіно. К., 1966; Косач Ю. Душі людської чародій. К., 1973; Його ж. Амвросій Бучма. К., 1978; Заболотна В. Амвросій Бучма. К., 1984; Її ж. Амвросій Бучма серед друзів // Єгупець. 1997. № 3.

В. І. Заболотна

Стаття оновлена: 2004