Бюджетна система - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бюджетна система

БЮДЖЕ́ТНА СИСТЕ́МА – сукупність бюджетів різних рівнів у їх взаємодії. Цілісність Б. с. забезпечується детальним збалансуванням доходів та витрат уряду, закріпленим в юрид. нормах. У процесі виконання Б. с. може частково переглядатися. Б. с. залежить від держ. устрою країни (унітарна чи федеративна держава), її екон., політ. та ін. підсистем. Б. с. унітар. держав складається з двох ланок – держ. та місц. бюджетів. Б. с. федератив. держав мають третю ланку - бюджети членів федерації (у США – бюджети штатів, у Німеччині – земель, у Швейцарії – кантонів, в колиш. СРСР – республік). Після проголошення держ. незалежності України її Б. с. стала змішаною. Уряд АР Крим складає і затверджує свій бюджет через власні виборчі органи, тому Б. с. України частково триступенева. Всі інші ланки Б. с. – двоступеневі. Загалом з держ. бюджету (бюджет центр. уряду) фінансуються оборона, управління нар. госп-вом, зовн. зв’язки держави, охорона кордонів, пошта, зв’язок, залізниці, грошовий обіг тощо. Зростає роль центр. бюджету в розвитку освіти, охорони довкілля, соц. забезпечення, в перерозподілі нац. доходу тощо. З місц. бюджетів фінансуються розвиток комунал. госп-ва, буд-во певних об’єктів екон. та соц. інфраструктури, розвиток освіти й охорони здоров’я (частково), утримання поліції та ін. На початкових етапах виникнення Б. с. характерною була підпорядкованість держ. (центр.) бюджету місцевим. У США до прийняття конституції 1787 федерал. уряд покривав свої витрати за рахунок відрахувань окремих штатів. Витрати федерал. бюджету були незначні. Так, 1848 він становив у США 48 млн дол., а до 1-ї світ. війни за обсягом акумульованих коштів переважали місцеві бюджети (на частку бюджетів штатів і місцевих органів влади припадало майже 73 %). Після 2-ї світ. війни на федерал. бюджет припадало вже до 86 % витрат Б. с. США. В останні десятиріччя 20 ст. частка місцевих бюджетів у розвинутих країнах Заходу та в Японії зростала, а центральних дещо знижувалася. Загалом акумульовані державою у бюджетах всіх ланок величезні кошти (у США – до 40 % нац. доходу, в Німеччині, Франції та ін. країнах – від 50 до 55 %) – найважливіший узагальнюючий показник розвитку соц.-екон. функцій держави, одержавлення власності, регулювання макроекон. процесів тощо. У період розгортання НТР держава здійснює також розвиток науки (насамперед фундаментал. наук. досліджень), наукомістких галузей і вироб-в, проводить активну структурну політику. Джерело держ. (центр.) бюджетів – податки (подохідний податок, податок на прибуток, митні збори, доходи від держ. позик, які випускають центр. уряди), а також доходи від об’єктів держ. власності. Доходи місц. бюджетів формуються за рахунок окремих податків (здебільшого майнового), податків від муніципал. власності (напр., ренти від будинків), окремих акцизів, від надання комунал. послуг, різних адм. зборів, випуску позик, що розміщуються через різні фінансові ін-ти (банки, страхові компанії та ін.). Доходи бюджетів членів федерації формуються переважно за рахунок податків, випуску позик. Витрати центр. бюджетів спрямовуються гол. чином на соц. цілі (виплату пенсій, допомог у разі безробіття, розвиток освіти, охорони здоров’я), на суто екон. витрати (розвиток енергетики, комунал. госп-ва, проведення регіонал. політики, охорону довкілля). На ці дві статті витрат у розвинутих країнах світу припадає понад 50 % всіх доходів, зокрема майже 80 % – на соц. та 20 % – на екон. цілі. Третя стаття витрат держбюджету – військ. витрати, четверта – сплата відсотків за держ. борг. Наприкінці 20 ст. військ. витрати дещо скорочувалися, а соц. та екон. – зростали. В унітар. державах питома вага витрат центр. бюджетів становить до 75 % усіх витрат, у федеративних – менше: у США – до 60 %, в Німеччині – понад 40 %. В унітар. державах Б. с. централізовані урядами. Вони надають відповідні кошти на витрати місцевих органів влади у формі дотацій, цільових субсидій чи позик. Держава, крім того, виділяє цільові кошти місцевим органам влади на буд-во портів, ГЕС, ліквідацію наслідків стихій, аварій та ін. Проект бюджету готує центр. уряд, затверджує законодавча влада. У США формування федерал. бюджету починається за 18 місяців до початку фінанс. року, а його проект подається в Конгрес Президентом за 9 місяців. В Україні бюджети регіонів формуються з різним ступенем централізації. 1996 в заг. сумі доходів бюджету України податок на доходи (прибуток) підпр-в становив бл. 24,7 %, податок на додану вартість – до 19,2 %, податки з населення – до 7 %, акцизний збір – до 2 %; доходи від зовн.- екон. діяльності – 2,1 %, надходження від приватизації майна держ. підпр-в – 0,4 %, внески до фонду ліквідації наслідків Чорнобил. катастрофи й соц. захисту насел. – до 5,2 %. Видатки 1996 становили майже 45 % ВВП, з яких зокрема на фінансування нар. госп-ва, соц.-культурні заходи, оборону, держ. управління і правоохоронну діяльність – до 56 % витрат. У 1998 серед доходів держ. бюджету податок на прибуток становив 19 %, податок на додану вартість – 29 %, подохідний податок з громадян – 13 %, акцизний збір – 5 %.

С. В. Мочерний

Стаття оновлена: 2004