БАБА́К Віталій Па­влович (15. 02. 1954, м. Лубни Полтавської обл.) — інженер-електрик. Доктор технічних наук (1994), професор (1994), академік НАНУ (2024). Заслужений діяч науки і техніки України (1997). Державна премія України в галузі науки і техніки (2001). Премія ім. Г. Проскури НАНУ (2017). Орден «За заслуги» 3-го (2003) та 2-го (2006) ступ. Закінчив Київський політехнічний ін­ститут (1977), де й працював молодшим науковим спів­робітником, головним науковим спів­робітником, професором (1994–95), завідувачем кафедри науково-аналітичного та екологічного приладобудува­н­ня (1995); у 1995–98 — за­ступник Міністра освіти та науки України з питань вищої освіти; 1998–2008 — ректор Національного авіаційного університету; від 2008 — головний науковий спів­робітник, від 2011 — завідувач від­ділу моніторингу та оптимізації теплофізичних процесів, від 2016 — за­ступник директора з наукової роботи Ін­ституту технічної теплофізики НАНУ; від 2022 — директор Ін­ституту загальної енергетики НАНУ (усі — Київ). Фахівець у галузі технічної діагностики інформаційно-вимірювальних систем цифрової обробки сигналів. Теоретичні дослідже­н­ня та науково-технічні роз­робки інформаційно-вимірювальних систем загального і спеціального при­значе­н­ня зна­йшли за­стосува­н­ня в авіації та космонавтиці, лазерно-компʼютерному моделюван­ні та виробництві, засобах технічної діагностики композиційних матеріалів та виробів і кон­струкцій при формуван­ні сучасної структури аеронавігаційного забезпече­н­ня України. Створені Бабаком спільно зі спеціалістами Технічного університету Мюнхена комплекси про­грам для цифрової обробки дис­кретизованих сигналів впроваджено в на­вчальний процес провід­них технічних університетів України та Німеч­чини.