БАБА́К Олександр Петрович (06. 06. 1957, Київ) — монументаліст. Син Петра, чоловік Тамари Бабаків. Член НСХУ (1988). Нагорода «Золотий пере­тин» 1-го і 2-го між­нар. арт-фестивалів (1996–97). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2009). Закін. Київський художній ін­ститут (1984; майстерня М. Стороженка). Від­тоді працює на Київ. комбінаті монумент.-декор. мистецтва. Учасник всеукр. та між­нар. ви­ставок від поч. 1980-х рр. Персон. ви­ставки — в Києві (1997–98, 2000–01). Автор. проект-ви­ставки «Re-кон­струкції» (1997), «Сім вправ» (1998), «Парсуна» (1998), пленер «Опішня» (1999; усі — Київ). Твори зберігаються у НХМ. Автор пропонує модель світу із закодов. інформацією про наявні культури, де код стає символом, знаком, архаїчна пракультура — ритуал. основою, лексемою мистецтва; творить магію, звертаючись до витоків словʼян. світу, вносячи її дух у контекст сучас. укр. мистецтва. Монумент. твори (у спів­авт. з О. Бородаєм): «Ритми Всесвіту» — у Гол. обсерваторії НАНУ (1988), роз­пис із рельєфом на теми укр. музики для муз. училища в м. Камʼянка (Черкас. обл., 1990), оформле­н­ня ст. метро «Видубичі» в Києві (1991). Станковий живопис: триптих «Нічна мандрівка» (1987), «Час» (1988), «Час, який на нас так довго чекав» (1991). Ін­сталяції (у спів­авт. з О. Бородаєм): «Колиска» (1989), «Тихе свято» (1990), «Ритуальна споруда» (1991).