Бабенко Іван Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бабенко Іван Олександрович

БАБЕ́НКО Іван Олександрович (19. 10. 1935, Київ) – живописець, графік, плакатист. Чл. НСЖУ (1974), НСХУ (1990). Закін. Харків. художнє уч-ще (1966; викл. М. Гнойовий, А. Ткачова), Укр. полігр. ін-т у Львові (1972; викл. В. Савін). Працював художником Харків. худож. фонду (1972–74); худож. ред. Облполіграфвидаву (1974–78); від 1979 викладає у Держ. академії міського буд-ва (від 1990 – доц.). Працює у жанрах темат. картини, портрета, пейзажу, натюрморту. Осн. доробок 80– 90-х рр. становлять живописні твори, зокрема присвяч. 2-й світ. війні та участі в ній жінки, її нелегкій долі («Мала Земля. Комісар», 1978; «Солдатки. 43-й рік», 1966; «Чекання. 1945», 1975–85; «Другий ешелон», 1989) і хлібороб. тематиці («Обжинки», 1982; «На мирній ниві», 1983–84). Для більшості цих творів характерні багатофігурна композиція, фактурне письмо, що в пізніх роботах набуває більшої узагальненості й пластичності, кольорова монохромність. Б. створив цілу низку традиц. психол. портретів сучасників («Портрет доярки», 1977; «Портрет художника М. Середченка», 1987; «Портрет професора», 1990-і рр.), а також композиц. портретів, де певну роль відіграє просторове середовище («Портрет Героя Соціалістичної Праці І. Бабанського», 1983; «Хлібороб», 1989). У пейзажах Б. майстерно передає стан природи («Світлий день», «Весна іде», обидва – 1994; «Березень», 1996; «Вечірній дзвін», 1999). Вміння відчувати красу предмет. світу спостерігається в натюрмортах. Від 1966 бере участь у всесоюз., респ., всеукр. та міжнар. (Чехословаччина, Угорщина, Болгарія, Польща, 1977–89) виставках. Персональні у Харкові (1966, 2000) та Москві (1993). Твори зберігаються в Мін-ві культури та мист-в України, Нар. музеї м. Єйськ (РФ).

Літ.: Мистецькі шляхи Харківщини. Х., 1998; Романовский В. Волшебная кисть художника // Веч. Харьков. 2001, 3 фев.

А. С. Півненко

Стаття оновлена: 2003