Бабич Сергій Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бабич Сергій Олексійович

БА́БИЧ Сергій Олексійович (13. 12. 1939, с. Рогачів Баранів. р-ну Житомир. обл.) – політичний діяч. Учасник нац.-визв. руху в Україні від поч. 60-х рр. В ув’язненні провів 27 р., із них 24 – в камерах. Уперше заарешт. КДБ 13 квітня 1960 за розповсюдження антикомуніст. листівок, засудж. до 3-х р. таборів суворого режиму. Термін відбував у Мордовії та Володимир. в’язниці. 13 квітня 1963 Б. звільнений, а 27 вересня 1963 знову заарешт. і засудж. до 10 р. таборів особливо суворого режиму. Кілька разів намагався втекти, за що дістав ще кілька років ув’язнення, був поранений. 27 січня 1975, із закінченням терміну, – звільнений. 11 червня 1976 знову заарешт. за сфабрикованим звинуваченням у викраденні зброї, засудж. на 5 р. тюрем. ув’язнення і 10 р. таборів особливо суворого режиму. У Вінн. в’язниці писав спогади про перебування у мордов. таборах (згодом були вилучені). Б. захищала «Міжнародна амністія». Звільнений 7 червня 1989. Чл. Укр. Гельсин. Спілки. 1992–98 очолював Житомир. обл. орг-цію КУН.

Літ.: Интервью Сергея Бабича // Страничка узника. Москва, 1989. № 7–8; Інтерв’ю Сергія Бабича // Голос громадянина. Ж., 1990. № 20, 22.

В. В. Овсієнко

Стаття оновлена: 2003