Космонавтика - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Космонавтика

КОСМОНА́ВТИКА (від космо… і ναυτική – мореплавання) – теорія і практика до­­слідження та використання кос­­мічного простору за допомогою автоматичних і пілотованих космічних апаратів. У англомов. літ-рі використовують термін «астронавтика», який також оз­­на­чає дослідж. та технології в сфері забезпечення косміч. польотів. Широко вживають похідні від цього терміну: «космонавт» («астронавт»), «космодром» тощо, а також більш заг. термін «космічна діяльність», який окрім власне К. включає такі суміжні сфери як космічна політика, кос­мічне право, менеждмент косміч. проектів тощо.

До основопо­ложників К. відносять К. Ціол­ков­ського (Росія), Г. Оберта (на­­ро­дився в Румунії, працював пе­­ре­­­важно в Німеччині), Р. Ґоддар­да (США). Знач. внесок зробили й винахідники укр. походжен­ня М. Ки­­бальчич (1853–81) та Ю. Кон­дратюк. Видат. конструк­тором, засн. практ. К. та організатором вироб-ва ракетно-кос­міч. техніки в СРСР був уродженець Житоми­ра С. Корольов, роз­­робником балістич. ракет, фундатором амер. косміч. програми – В. фон Браун. Низку нових напрямів у ракетобудуванні заклав перший кер. Держ. КБ «Пів­­денне» (Дніпропетровськ) М. Ян­­гель. Початок прак­тич. освоєння космосу покладено 4 жовтня 1957 запуском штуч. су­­путника Землі в СРСР. Політ першого кос­­монавта Землі Ю. Гагаріна 12 квіт­ня 1961 ознаменував по­­ча­ток ери пілотов. К. Видат. звер­­шенням у галузі К. було ви­­садження людини на Місяць. 21 липня 1969 амер. астронавт Н. Армстронґ зробив перший крок поверхнею природ. супутника Землі.

Найбільший косміч. проект сучасності – створення Міжнар. косміч. станції, робота якої планується до 2020. До поч. 2013 у космосі побувало понад 500 космонавтів з 35-ти країн сві­­ту. Перший укр. космонавт П. По­­по­вич здійснив політ 1962 на рад. косміч. кораблі «Восток», перший космонавт незалеж. України Л. Каденюк 1997 був учасником місії STS-87 у складі екіпажу амер. косміч. корабля «Колум­­бія». Нині понад 40 країн залучені до косміч. діяльності та ма­ють власні космічні програми. За обсягами косміч. програм і кількістю запусків косміч. апара­тів лідерами освоєння космосу є США, РФ, Європ. космічне аген­ство (об’єднує 20 країн), Китай, Японія, Індія. Щороку виконуєть­ся бл. 70 запусків ракет-носіїв з 24-х космодромів і пуск. майданчиків, які розташ. у 8-ми краї­нах, та з плавучої платформи «Одісей» у Тихому океані (проект «Морський старт»; в ньому застосовують ракету-носій «Зе­­ніт», яку створили у Держ. КБ «Південне» та на Південному ма­­шинобудівному заводі, Дніпропетровськ). Загалом в Україні розроблено та виготовлено 5 ра­­кет. комплексів (зокрема «Циклон», «Зеніт», «Дніпро»), частка яких на світ. ринку запусків в окремі роки сягала 10 %. Україна має півстоліт. досвід косміч. діяльності.

Від поч. 1960-х рр. її підпр-ва почали вироб-во систем керування, борт. апаратури косміч. призначення. 1962 ракета-носій «Космос» вивела на орбіту перший супутник ДС-2, розроблений у Дніпропетровсь­ку. Всього укр. фахівцями здійснено запуск понад 400 косміч. апаратів. Виконання Нац. косміч. програм (1993–97, 1998–2002, 2003–07, 2008–12) сприяло збереженню вітчизн. косміч. потенціалу. У січні 2013 на орбіті Землі працювало понад 1000 косміч. апаратів різного призна­­чення. Космічні метеорол. системи є основою сучас. систем прогнозування погоди. Найбіль­­шого розвитку набули супутник. системи телекомунікацій, які під­тримуються майже виключно за рахунок приват. сектору. Косміч­ні навігац. системи (амер. GPS, рос. ГЛОНАСС, європ. «Галілео») займають все більшу частку рин­­ку косміч. послуг.

Супутник. сис­теми спостереження Землі нині є ключовою ланкою управлін. рішень в галузі природокористування, контролю за наслідками стихій. лих, прогнозування при­­род. і техноген. катастроф, зокрема в рамках європ. програми «GMES» та світ. – «GEOSS» (див. також Космічна погода, Кос­­мічний радіозв’язок). К. за 50 р. розвитку революціонізувала тра­­диц. галузі науки та сприяла ви­­никненню нових наук. дисциплін, напр., позаатмосфер. ас­тро­­номії, астробіології, космічного матеріалознавства. Сучас­ні космічні дослідж. охоплюють вивчення близького космосу, поверхні Землі, впливу мікрогра­вітації на біол. системи та фіз.-хім. процеси, фундам. основ бу­дови матерії та походження Все­­світу, планет і малих тіл у Соняч. системі. Найближ. часом науковцями заплановані системат. дослідж. Місяця, астеро­їдів, а також об’єктів далекого космосу. 2012 обсяг фінансування косміч. проектів сягнув бл. 300 млрд дол. США, а показники росту за попередні 5 р. становлять більше 40 %. Від 2000 рівень фінансування К. з боку приват. сектору перевищує сукупне держ. фінансування. Су­­часна К. є своєрід. каталі­затором розвитку електроніки, матеріалознавства, машинобудування, обчислюв. техніки, енер­гетики та багатьох ін. га­лузей.

Літ.: Космос и его освоение: В 5 т. Москва, 1994; Космос: технологии, ма­­териаловедение, конструкции: Сб. науч. тр. К., 2000; Космонавтика на рубеже тысячелетий. Итоги и перспективы. Мос­ква, 2001; Батурин Ю. Мировая пилотируемая космонавтика. История. Тех­ника. Люди. Москва, 2005; Черток Б. Космонавтика XXI века. Попытка прогноза развития до 2101 года. Москва, 2010; Перспективы космических иссле­дований Украины. К., 2011; Фейер­ба­хер Б., Стоевер Х. Дослідження та ви­­користання космосу. Сьогодні й зав­тра / Пер. з англ. К., 2012.

О. П. Федоров

Стаття оновлена: 2014