Бабичев Федір Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бабичев Федір Семенович

БА́БИЧЕВ Федір Семенович (15(28). 02. 1917, с. Бобрикове, нині Антрацитів. р-ну Луган. обл. – 28. 04. 2000, Київ) – хімік. Проф. (1967), акад. НАНУ (1973). Засл. діяч н. і т. України (1997), Держ. премія України у галузі н. і т. (1998), премія ім. Л. Писаржевського АН УРСР (1985), премія ім. А. Кіпріанова НАНУ (1995). Держ. нагороди СРСР. Закін. Київ. ун-т (1944), де і працював: асист. хім. ф-ту (1948–50), доц. каф. орган. хімії (1950–67), декан хім. ф-ту (1968–78), зав. каф. орган. хімії (1971–86); у 1978–88 – віце-президент АН УРСР, від 1988 – радник Президії НАНУ. Наук. діяльність Б. розпочав студентом під кер-вом В. Яворського, згодом – А. Кіпріанова, з яким співпрацював понад 25 р. Наук. дослідж. у галузі тонкого орган. синтезу; азотовмісних гетероциклічних сполук, зокрема бензтіазолу, тіазолу, ізоіндолу та конденсованих аромат. і неаромат. гетероцикліч. сполук зі спільним для циклів атомом азоту. У 1950 А. Кіпріанов та Б., вивчаючи алкілування метилен. основ ряду бензтіазолу, тіазолу та нафтотіазолу галогеноалкілами, класичними хім. методами довели, що під час реакції відбувається розкриття одного з тіазолінових кілець димерної молекули. Встановлення складу продукту алкілування ініціювало ревізію формули Мумма для метилен. основ ряду бензтіазолу, для яких була запропонована формула Бабичева. 1956 Б. розробив ефектив. метод синтезу бензтіазолілалкіл(арил)карбонових кислот: конденсація о-амінотіофенолу з ангідридами двоосновних карбонових кислот. Отриманий клас орган. кислот та спиртів став основою для синтезу 2,3-поліметиленбензтіазолієвих солей та ціанінових барвників. У роботі над синтезом позбавлених о-феніленового фрагмента четвертин. тіазолієвих солей (солей 1,2-поліметилен-[1,3]-тіазолію) Б. використав реакцію тіолактамів з α-галогенокетонами, що вказало на можливість анелування тіазольного циклу до вже наявної гетероцикліч. системи, тобто максимал. ускладнення субстрату. Роботи Б. з ціанінових барвників на основі [1,3]-тіазол- та бензтіазолвмісних гетероциклів визнані у світі. Досліджував ізоелектронні аналоги індолізину, зокрема розробив новий спосіб анелування до азолів пірольного кільця. Цей спосіб дав змогу вперше синтезувати й описати властивості найпростіших представників біцикліч. систем з вузловим атомом азоту: піролотіазолу, -імідазолу, -бензимідазолу, ізомер. піролотриазолів. 1971 разом з А. Тилтіним запропонував оригін. метод синтезу похідних ізоіндолу конденсацією о-хлорметилбензонітрилу з амінами. У серед. 80-х рр. Б. вивчав метилен. основи. Б. разом з Ю. Воловенком синтезував понад 60 нових гетероцикліч. сполук з вузловим атомом азоту. У галузі орган. синтезу вивчав перетворення, які дають змогу в одну стадію отримати сполуку найвищого рівня складності. У 1980– 90-х рр. робота Б. та його школи була спрямована на розроблення нових синтет. підходів, що забезпечують можливість побудови необхідних зв’язків. Результатом цієї роботи став т. зв. синтонний підхід, що базується на вихідних якісних моделях механізмів реакції та кількіс. описі ефектів стабілізації актив. частинок. Б. та його учні запропонували низку нових електрофіл. С4- та С5-синтонів, за допомогою яких можна конструювати гетероциклічні сполуки, довільні за розміром і кількістю циклів у молекулі. Якісно новим етапом у роботах Б. стало вивчення синтет. можливостей низки нових електрофіл. С4-синтонів заг. формули 8 і вивчення можливостей гомологізації С4-синтонів та ін. Б. тривалий час був заст. (згодом головою) ред. колегії УРЕ, заст. гол. ред. «Доповідей АН УРСР».

Пр.: Успехи химии изоиндола // УХ. 1981. Т. 50, № 11 (співавт.); Ацилювання 2-ціанометилбензимідазолу // Доп. АН УРСР. Сер. Б. 1983. № 2 (співавт.); Химия изоиндола. К., 1983 (співавт.); Способы получения и свойства фенвалерата. Москва, 1984 (співавт.); Внутримолекулярное взаимодействие нитрильной и С-Н, О-Н и S-H-групп. К., 1985 (співавт.); Внутримолекулярное взаимодействие нитрильной и аминогрупп. К., 1987 (співавт.); Квантовохимические методы в применении к реакции Дильса-Альдера // УХ. 1988. Т. 57, № 5 (співавт.).

Літ.: «У цих роботах усе пов’язано, немає нічого випадкового…» // Вісн. НАНУ. 2002. № 2.

В. О. Ковтуненко

Стаття оновлена: 2003