Бабій Іван - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бабій Іван

БАБІ́Й Іван (06. 01. 1896, побл. Єлисаветграда, нині Кіровоград – не раніше 1949) – живописець, рисувальник. До більшов. перевороту мешкав у Херсоні й Харкові, згодом – у Німеччині. Художню освіту здобув у Берлін. АМ (1921–23), де був стипендіатом Укр. місцевої секції, та в Парижі (від 1925). Автор портретів, пейзажів, тематич. композицій. Брав участь у виставках від 1923 у Берліні, а також у Парижі, зокрема в «Осінньому салоні» (1925– 35; був його чл.), «Салоні Незалежних» (1926– 35), Ювілей. виставці мист-ва народів СРСР у Москві, Першій Всеукр. виставці Асоціації рев. мист-ва України у Харкові і Всеукр. ювілейній виставці (усі – 1927), спіл. укр.-франц. худож. виставці у Львові (1932). Персон. виставки в Берліні (1924), Парижі (1929). У 1930-і рр. довго працював у Африці, виконав портрети, пейзажі й етногр. замальовки. У своїх творах тяжів до неокласики.

Тв.: «Автопортрет», «Жінка в чорному», «Жінка в червоному вбранні», «Картярі», «Адам і Єва».

Літ.: Вл. З. [Зеелер В.] По мастерским. У И. Бабия // Рус. мысль. 1949. № 119.

М. Г. Лабінський

Стаття оновлена: 2003