Бабій Олесь (Олександр) Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бабій Олесь (Олександр) Йосипович

БАБІ́Й Олесь (Олександр) Йосипович (псевд. і крипт.: О. Б., Глум, Чмелик, Чмелик Олесь; 17. 03. 1897, с. Середнє, нині Калус. р-ну Івано-Фр. обл. – 12. 03. 1975, Чикаґо, США) – письменник і літературознавець. На початку 1-ї світ. війни був мобіліз. до австр. армії. Після проголошення ЗУНР воював у складі Калус. куреня УГА, брав участь у поході на Київ. Після поразки визв. змагань опинився в таборі інтернованих у м. Каліш (Польща), звідки перебрався до Львова. 1922 став одним з організаторів (разом з В. Бобинським, Р. Купчинським та Ю. Шкрумеляком) літ. групи «Митуса» символіст. спрямування. Закін. Укр. високий пед. ін-т у Празі (1927), де здобув ступінь д-ра літературознавства. Повернувшись до Львова, брав активну участь у громад.-політ. та культурно-мист. житті. За участь в установ. зборах ОУН польс. влада засудила його до 4 р. ув’язнення. Після приходу на зх.-укр. землі рад. військ 1939 переїхав до м. Холм у Польщі, де працював учителем г-зії, а згодом у м. Зальцбурґ в Австрії. У повоєнні роки перебував у таборах для переміщ. осіб у Мюнхені, звідки переїхав до Чикаґо.

Перша зб. «Ненависть і любов» (Л., 1921) сповнена настроєм недав. походів Січ. стрільців, передає гіркоту втрати ідеалів. Поет співає «осанну болю», «псалом зневіри» й водночас прагне подолати чорний смуток, скласти таку пісню, від якої б розвалилися мури кривди і зла. Біль набуває притаман. для поетики символізму косміч. масштабів, а світ стає для лірич. героя вічним хаосом. Наступні зб. «Поезії» (Л.; К., 1923), «За щастя оманою» та «Перехрестя» (обидві – Л., 1930) найяскравіше виражають символіст. спрямування. Поет відходить від стрілец. мотивів і заглиблюється в таємниці першооснов буття («Прамати»), він уже не шукає голосних, як єрихонські труби, слів, приходячи до переконання, що слова – полова, а зерном є мовчання («Слова»), мовчання – найкращий спосіб не втратити чари казки, зберегти таємницю.

Незабаром у творчості Б. з’являється дедалі виразніший відбиток сусп.-політ. проблем того часу, а акцентування таких понять, як порив, воля, засвідчує орієнтування поета на ідеолога укр. націоналізму Д. Донцова. Б. переконується, що націю може формувати тільки літ-ра, в основі якої лежить ідеологія націоналізму. Філос. мотиви його поезії поступаються місцем патріот. гаслам і публіцист. інвективам, що знайшло відображення у зб. «Пожнив’я» (Л., 1937), назва якої є ремінісценцією зі «Слова о полку Ігоревім»: криваве пожнив’я після боїв за незалежну укр. державу. Конкретні ж зображення цих боїв («Базар», «На Маківці», «Під Крутами») мають описовий характер. Найбільше досягнення Б.-поета – поема «Гуцульський курінь» (Прага, 1927), яка серед творів стрілецької тематики вирізняється широким діапазоном охоплення подій, емоційних тональностей, стильових підходів. Д. Донцов назвав її антиподом «Червоної зими» В. Сосюри. У повоєнні роки Б. написав поеми «Жнива» (Мюнхен, 1946) та «Повстанці» (Чикаґо, 1956), які худож. рівнем поступаються творам міжвоєн. періоду.

Прозові твори Б. – зб. оповідань «Гнів» (Л., 1922), повісті «Перші стежі» (Л., 1937), «Дві сестри», «Останні» (обидві – Станіслав, 1938) – відображають стрілец. тематику й багатьма ознаками нагадують поему «Гуцульський курінь». Конфлікти в цих творах мають не тільки нац. характер, а й виявляють інтелект. рівень персонажів, філос. склад їхнього мислення, драм. мотиви переплетені з комічними. Серед літературознав. досліджень Б. найбільшої уваги заслуговує монографія «Микола Федюшка-Євшан» (Л., 1930) як багатством докум. фактів (вони – земляки), так і з’ясуванням методол. засад і способів літ.-крит. аналізу в статтях одного з найвідоміших укр. критиків поч. 20 ст.

Тв.: Вільям Шекспір. 1965; Вибране з творів. 1969; Корпус Січових стрільців. 1969 (співавт.; усі – Чикаґо); Зродились ми великої години: Вибр. поезії. Спогади. Матеріали. Дрогобич, 1997; [Поезії] // Над рікою часу: Зх.-укр. поезія 20– 30-х років. Х., 1999.

Літ.: Рубчак Б., Бойчук Б. Олесь Бабій // Координати: Антологія сучас. укр. поезії на Заході. Нью-Йорк, 1969; Ільницький М. Поет із стрілецького коша // Від «Молодої Музи» до «Празької школи». Л., 1995.

М. М. Ільницький

Стаття оновлена: 2003