Бабій Степан Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бабій Степан Олександрович

БАБІ́Й Степан Олександрович (28. 03. 1940, с. Голибіси, нині Мирове Шумського р-ну Терноп. обл.) – письменник. Чл. НСПУ (1981). Закін. Терноп. мед. ін-т (1970). Працював лікарем, 1993– 94 – заст. представника Президента, 1995–97 – заст. голови рай. держ. адміністрації з питань соц.-культур. розвитку Здолбунів. р-ну Рівнен. обл. Автор лірич. та публіцист. поезій, проз. творів.

Тв.: Журавлиний невід. К., 1972; Відкриваю себе. К., 1980; Музика крил. Л., 1986; Пізні яблука. К., 1987; Потривожені птахи. Л., 1990; Із вирію літ. Р., 1992; Хитавиця-Купавиця. Дубно, 1992; Ріка у відблиску очей. Р., 1993; Криниці на пагорбах. Р., 1993; Волинські дзвони. Дубно, 1994; Україна під Сатаною. Р., 1997; Це інший світ. Р., 1998; Такий день. Р., 2001; Вертаючий з небес. Р., 2002; Луни повстанського краю. Р., 2002.

Літ.: Нижник І. Зустріч з новобранцями // Жовтень. 1973. № 11; Гуля С. Душа потребує любові // Дзвін. 1998. № 4; Ящук В. На скрижалях совісті // Погорина: Альм. Р., 1998.

О. Г. Астаф’єв

Стаття оновлена: 2003