КО́СМОС Поняття «К.» (від грец. – устрій, порядок, світ) має декілька значень: весь фіз. Все­світ, коли він розглядається як єдине ціле; простір поза межами Землі та її атмосфери (косміч. простір), заповнений косміч. тілами, газовими, плазм., пиловими утвореннями та фіз. полями (розрізняють ближ. К. – навколозем. простір, об’єкти якого досліджують безпосеред­ньо за допомогою косміч. апаратів, та далекий К. – світ зірок і галактик, який вивчають за до­­помогою астрономіч. приладів). Косміч. простір у Сонячній системі називають міжпланет. простором, а за її межами – міжзо­ряним простором. Нормативно встановлено, що перехід від зем­ної атмосфери до косміч. простору відбувається на вис. бл. 110 км над поверхнею Землі. Остан. часом ближ. К. став об’єк­том для комерц. використання та впровадження різноманіт. кос­­міч. технологій. Уявлення та знан­ня про К. як пізнаний зовн. світ завжди мали фундам. значення для людства. Донині склалася цілісна система наук про К., які вивчають світоглядні, природн.-наук., технол., біол. та гуманітар­ні проблеми, що постають перед людством або між людьми в процесі косміч. діяльності (під­корення, а потім – освоєння ближ. К.).

Найбільш заг. властивості К. вивчають астрономія, космоло­гія та космогонія. Космічна діяльність призвела до виникнен­ня космонавтики як науки про космічні польоти, розроблення наукоєм. технологій для косміч. цілей і до створення назем. ком­плексів забезпечення (космо­дро­мів) та високотехнол. косміч. вироб-в. Розвиток космонавтики призвів до виникнення нових наук. дисциплін, у назвах яких з’явилося слово «космічна (-е, -ий)». Теорія та практика дослідж. і використання косміч. простору надали можливість біології космічній вивчати вплив К. і середовища косміч. апаратів на біол. об’єкти та створити експеримент. основу для вирішення питань про наявність, поширення, особливості та еволюцію живої матерії у Всесвіті. Вивчен­ням засобів забезпечення і ство­­рення оптимал. умов життєдіяльності людини в косміч. польоті та під час виходу в косміч. простір займається космічна ме­дицина. Закономірності психіч. діяльності людини в умовах кос­міч. польотів вивчає космічна пси­­хологія. Сукупність технол. про­­цесів, виконуваних на косміч. лі­тал. апаратах в умовах невагомості та вакууму, складають кос­мічну технологію (див. космічна техніка та технології). До них, зокрема, відносяться одержання надчистих матеріалів і вирощування монокристалів в умовах невагомості. Велике екон. значення мають спеціаліз. супутники та їхні орбітал. угрупування для спостережень Землі з К. (див. Аерокосмічні дослідження Землі). Сукупність міжнародно-правових принципів і норм, що регулюють відносини між державами (також з міжнар. орг-ціями) у зв’язку з дослідж. і використанням косміч. простору та небес. тіл, складає косміч­не право.

Уявлення про К. пройшли дов­гий шлях розвитку від геоцентр. систем давньогрец. вчених Пла­­тона (427–347 до н. е.), Аристотеля (384–322 до н. е.), К. Птоломея (87–165) до геліоцентр. всесвіту польс. астронома М. Ко­­перника (1473–1543) та однорід. К. італ. філософа Дж. Бруно (1548–1600), потім до сучас. космолог. моделей, які ґрунтуються на заг. теорії відносності нім. і амер. фізика А. Айнштайна, де всесвіт має початок у Ве­­ликому вибуху, пройшов фазу утворення речовини з початк. квантів поля та нині перебуває у фазі розширення. Початок наук. епохи в дослідж. К. пов’язаний з іменами італ. фізика й астронома Ґ. Ґалілея (1564–1642) – застосування телескопа, нім. ас­тронома, механіка, оптика Й. Кеп­­лера (1571–1630) – виведення законів руху планет Соняч. системи зі спостережень, англ. фізика І. Ньютона (1643–1727) – за­­кон всесвіт. тяжіння (див. Гравітація).

У 20 ст. спостереження К. вийшли за межі оптич. діапа­­зону та стали всехвильовими. Від 1958 стали можливими безпосередні вимірювання косміч. середовища зі штуч. супутників Землі, а від 1959 – дослідж. між­­планет. простору за допомогою автоматич. міжпланет. станцій. Знач. внесок у закладання основ космонавтики зробили рос. вче­ний-винахідник К. Ціолковський і виходець з Полтави Ю. Кондратюк. Серед перших підкорювачів К., життя та діяльність яких пов’язана з Україною, – ракетобудівники С. Корольов, В. Глушко, М. Янгель, В. Челомей, В. Уткін, М. Решетньов, С. Ко­­нюхов, Ю. Семенов. В Україні народилися космонавти: П. Попович, Г. Береговий, Г. Шонін, Г. Добровольський, В. Жолобов, І. Волк. Астронавти укр. походження: К.-Дж. Бобко, Р.-Л. Бон­дар, Б.-Е. Мельник, Дж. Pєзнік, Г. Стефанишин-Пайпер. 1997 на амер. косміч. кораблі «Колумбія» місії STS-87 здійснив косміч. по­­літ перший космонавт незалеж. України Л. Каденюк.

1992 створ. Космічне агентство України Державне (ДКАУ; до 2010 – Національне), яке скеровує роботу понад 30-ти КБ, наук. орг-цій та установ, пром. підпр-в, які безпосередньо займаються косміч. діяльністю. Три­­валий час користується попитом на світ. ринку укр. космічна продукція: ракети-носії «Зеніт-2», «Циклон-3», «Дніпро»; космічні апарати «Січ» і «АУОС»; апаратура стикування «Курс»; апаратура систем керування для косміч. комплексів «Союз», «Про­­грес», «Протон»; унікал. об’єкти назем. інфраструктури: радіотелескоп РТ-70, контрольно-коригувал. станції для глобал. навігацій. супутник. систем, ме­­режа спостережень геофіз. явищ. Космічна галузь стала однією з ключових галузей нац. економіки, а космічна діяльність України є складовою частиною міжнар. зусиль з дослідж. та використання косміч. простору.

Про­­відні укр. наук. осередки: Ін-т кос­­міч. дослідж. НАНУ та ДКАУ, Гол. астроном. обсерваторія НАНУ, Ін-т електрозварювання НАНУ, Ін-т проблем матеріалознавства НАНУ, Ін-т ботаніки НАНУ, Наук. центр аерокосміч. дослідж. Зем­­лі Ін-ту геол. наук НАНУ (усі – Київ), Крим. астрофіз. обсерва­торія, Радіоастрон. ін-т НАНУ, Ін-т іоносфери НАНУ (обидва – Харків), Ін-т тех. механіки НАНУ та ДКАУ (Дніпропетровськ). Нау­ковців у галузі наук про К. готують в Київ., Харків., Одес. та Львів. ун-тах, фахівців для ракетно-косміч. галузі України – у Нац. авіац. ун-ті (Київ), Нац. тех. ун-ті України «Київ. політех. ін-т», Дні­проп. ун-ті, Нац. аерокосміч. ун-ті (Харків). Див. також Авіаційно-космічна промисловість, Зварювання у космосі, Космічна геодезія, Космічна погода, Кос­­мічна фізіологія, Космічне матеріалознавство, Космічне сміття, Космічний радіозв’язок, Кос­мічний комплекс, Космогонія.

Літ.: Физика космоса. Москва, 1986; Модель космоса. 8-е изд. Т. 1. Москва, 2007; Черногор Л. Ф. Космос, Земля, человек. Актуальные проблемы. Х., 2010; Україна і космос. К., 2010; Фейер­бахер Б., Стоевер Х. Дослідження та використання космосу. Сьогодні й завтра / Пер. з англ. К., 2012.

О. К. Черемних

Українські імена у космосі За традицією, назви новим об’єк­там у К., зокрема малим планетам, кометам, окремим ділянкам на поверхні планет (кратерам, гірським хребтам, долинам та ін.), надають за рішенням Міжнар. астроном. союзу. Нововідкриті комети отримують імена їхніх відкривачів, а право називати нові малі планети (астероїди) надається тим, хто пер­­шим спостеріг ці об’єкти (після ретел. перевірки всіх даних у міжнар. центрі малих планет). Якщо відкриття підтверджують­ся, астероїду присвоюють спец. номер, що визначає його місце в каталозі. Низка косміч. об’єк­тів пов’язана з укр. історією, на­­укою та культурою, визнач. її дія­чами.

Так, на планеті Меркурій названо кратер іменем Т. Шевченка, а одну з долин – на честь смт Симеїз в Криму (Ялтин. міськ­ради), поблизу якого на г. Кішка знаходиться відома Симеїз. астрон. обсерваторія (нині частина Астрофізичної обсерваторії Кримської). На планеті Венера вирішено давати лише жін. імена; на ній є кратер «Аксентьє­ва» (на честь астронома З. Аксентьєвої). На планеті Марс – кратери «Барабашов» і «Фесен­ков» (на честь астрономів М. Ба­­рабашова та В. Фесенкова), «Євпаторія» та «Фастів» (на честь укр. міст відповідно в АР Крим і Київ. обл.). Кратер на супутнику Юпітера «Тесіс» носить ім’я давньокиїв. літописця Нестора. Значна кількість кратерів, назва­­них на честь відомих укр. вчених, є на Місяці: «Ганський», «Гера­си­мович», «Євдокимов», «Неуймін», «Пікельнер», «Федо­ров», «Яковкін» (астрономів О. Ганського, Б. Герасимовича, М. Євдокимова, Г. Неуйміна, О. Орлова, С. Пікельнера, Є. Федорова, А. Яковкіна), «Вернадський» (фі­­лософа, природознавця, засн. гео- та біогеохімії В. Вернадського), «Кондратюк» (одного з піонерів ракет. техніки та теорії косміч. польотів Ю. Кондратюка), «Корольов» (засн. практ. космо­навтики та організатора вироб-ва ракетно-косміч. техніки в СРСР С. Корольова), «Гаврилов» (кон­структора дизелів і ракет. двигу­нів О. Гаврилова), «Янгель» (кон­­структора ракетно-косміч. техніки М. Янгеля). У косміч. просторах є комети, які відкрили Г. Неуймін, К. Чурюмов, Г. Шайн. Низці астероїдів присвоєно геогр. та істор. назви: Україна (но­­мер за міжнар. каталогом 1709); Таврида (814), Кримія (1140), Скіфія (1306); Ялта (1475), Симеїз (748), Гаспра (смт; 951), Кацивелія (Кацивелі; 1874), Артек (урочище, яке також дало наз­ву дит. табору; 1956), Алупка (2508), Лівадія (3006), Масандра (3298), Магарач (4308), Нікітоботанія (Нікіт. ботан. сад; 4480), Феодосія (1048), Коктебель (3373), Севастополь (2121), Сімферополь (2141; обидва астероїди названі на честь 200-річчя цих міст), Керч (2216), Бахчисарай (3242; усі – АР Крим); Київ (на честь 1500-річчя столи­ці; 2171); Одеса (2606); Полтава (2983), Диканька (Полтав. обл.; 2922); Суміана (Суми; 2092); Хер­­сон (2701), Генічеськ (2093), Ка­­ховка (2894; обидва – Херсон. обл.); Софіївка (Нац. дендрол. парк НАНУ; 2259). Існує також астероїд КрАО (Крим. астрофіз. обсерваторія; 1725). На честь 1000-річчя прийняття християнства в Київ. Русі малі планети за номерами 2966, 2967, 3441 були названі: відповідно Корсунія (Корсунь – назва в руських літописах м. Херсонес, де хрес­тили князя Володимира Свято­славича; нині тер. Севастополя), Владисвят (Володимир Свято­славич), Почайна (річка у старо­давньому Києві – одне з місць хрещення киян). Особливо багато малих планет, названих на честь визнач. укр. діячів науки – астрономів С. Бєлявського (1074 Бєлявськія), Г. Неуйміна (1129 Неуйміна), Г. Шайна (1648 Шайн), А. Сєвєрного (1737 Сєвєрний), В. Альбицького (1783 Альбицький),О. Казимирчак-По­­лонської (2006 Полонська), М. Сте­­шенка (2238 Стешенко), М. Черних (2325 Черних), Р. Герш­берга (2327 Гершберг), В. Ніконова (2386 Ніконов), В. Цесеви­ча (2496 Цесевич), К. Чурюмова (2627 Чурюмов), С. Всехсвят­ського (2721 Всехсвятський), О. Ор­лова (2724 Орлов), Я. Яцкова (2728 Яцків), М. Бараба­шо­ва (2883 Барабашов), П. Доб­­рон­равіна (3119 Добронравін), В. Про­коф’єва (3159 Прокоф’єв), Д. Лупішка (3210 Лупішко), М. Братійчук (3372 Братійчук), подружжя Арнольда та Наталії Степанянів (3444 Степаніана), О. Степанова (3493 Степанов), І. Путіліна (3577 Путілін), І. Климишина (3653 Климишин), П. Чу­гайнова (3816 Чугаєнов), О. Бого­родського (3885 Богородсь­кий), В. Конопльової (3965 Конопльо­ва), подружжя Л. Шульмана та Г. Назарчук (4187 Шульназарія), подружжя Володимира та Іраїди Проніків (4315 Пронік), В. Каретникова (4685 Каретников), А. Брунса (4687 Брунсандрей), С. Корольова (1855 Корольов), Ю. Кондратюка (3084 Кондратюк), фахівця в галузі елек­трозварювання та мостобудування Євгена і його сина фахівця у галузі металургії та технології металів Бориса Патонів (2727 Патон), хірурга та біокібернетика М. Амосова (2948 Амосов), морфолога Н. Каширіної (1828 Каширіна), фтизіатра, пульмонолога Л. Зискіна (2098 Зискін), а також літ-ри, мист-ва та культури – М. Гоголя (2361 Гоголь), Т. Шевченка (2427 Кобзар), І. Франка (2428 Каменяр), Г. Сковороди (2431 Сковорода), Лесі Українки (2616 Леся), О. Ґріна (2786 Ґриневія), Г. Нарбута (3448 Нарбут), М. Бул­гакова (3469 Булгаков), В. Катаєва (3653 Катаєв), В. Короленка (3835 Короленко), С. Параджанова (3963 Параджанов), А. Караманова (4274 Караманов), С. Сергєєв-Ценського (4470 Сер­гєєв-Ценський), О. Довженка (4520 Довженко), Л. Бикова (4682, Биков), І. Бабеля (5808 Бабель), Л. Утьосова (6944 Утьосов). Також в назвах астероїдів є відлуння 2-ї світ. війни: 1903 Аджимушкай (на честь підпіл. гарнізону, що воював у Аджимушкай. каменоломнях побл. Керчі), 2164 Ляля (рад. підпільниці Лялі Убий­вовк з Полтави), 2319 Ольшанія (К. Ольшанського та його загону моряків-десантників, які загинули під час звільнення Миколаєва у березні 1944), 2580 Жур­наліст (диверсій. групи, що діяла 1943 на Херсонщині під кер-вом М. Смілевського). Серед ін. укр. імен у космосі, людей близьких до першовідкривачів – журналіст, аматор астрономії, автор кн. «Звезда в подарок», Сф., 1984 І. Неяченко (3845 Неяченко), май­­стриня ужитк. мист-ва, фольк­лористка, кер. хору «Горлиця» в м. Могилів-Подільський Вінн. обл. М. Руденко (3831 Горлиця), голова колгоспу з Бахчисарая О. Перепадін (2951 Перепадін), київ. архітектор Є. Гаврилов (4658 Гаврилов), альпініст і географ М. Погребецький (4468 Погребецький), лікарі А. Бадьїна (847 Агнія), О. Філіпенко (2892 Філіпенко), В. Москвіна (2915 Москвіна), К. Лапко (3215 Лапко).

Літ.: P. Millman. Planetari System No­­menclature (IAU Working Group). Otta­wa, 1982; L. D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. Heidelberg, 1997; Імена України в Космосі. К., 2003.

Я. С. Яцків