Бабота Любиця - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бабота Любиця

БАБО́ТА Любиця (04. 09. 1944, м. Пєщанини, Словаччина) – філолог-україніст, педагог. Дочка М. Баботи. Д-р філософії (1981). Закін. Пряшів. філол. ф-т Кошиц. ун-ту (1970). Викладала в укр. г-зії у Пряшеві (1970–77), від 1977 працювала на каф. укр. мови та літ-ри (у н.-д. відділі; викл. літ-ри) філол. ф-ту в Пряшеві (від 1997 – Пряшів. ун-т). 1991–92 – на стажуванні в Канаді, 1993–95 – викл. укр. мови та літ-ри в Торонт. ун-ті. Від 2001 – зав. каф. укр. мови та літ-ри філол. ф-ту Пряшів. ун-ту. Досліджує культуру й літ-ру Закарпаття 19–20 ст., укр.-чес.-словац. літ. зв’язки. Укладач збірників до ювілеїв І. Драча, М. Божук. Співавтор підручників укр. літ-ри для серед. шкіл. Переклала словац. мовою твори В. Шевчука: «Teplá jeseň» (1984), В. Коротича «Spomienky, chlieb, láska…» (1986). Від 1995 – секр. Асоціації україністів Словаччини.

Тв.: Закарпатська газета «Карпати» (1873–1886) // Наук. зб. Музею укр. культури у Свиднику. Т. 15. Пряшів, 1988; 50 років української гімназії: 1936–1986. Пряшів, 1988 (співавт.); Закарпатоукраїнська проза другої половини ХІХ століття. Пряшів, 1994; Ukrajinská neoficiálna // Svetová literatúra po roku 1945. 3. Prešov, 1997; 1999; 2000; Literatúra Rusinov-Ukrajincov na Slovensku // Rukoväť lîteratúry. Prešov, 1998.

Я. Д. Ісаєвич

Стаття оновлена: 2003