Багалій Дмитро Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Багалій Дмитро Іванович

БАГАЛІ́Й Дмитро Іванович (26. 10 (07. 11). 1857, Київ – 09. 02. 1932, Харків) – історик, архівознавець, громадський діяч. Батько О. Багалій-Татаринової. Д-р історії (1887). Акад. ВУАН (1918), голова істор.-філол. відділу (1918–20, 1929–30). Навч. 1876–80 на істор.-філол. ф-ті Ун-ту св. Володимира. Під кер-вом проф. В. Антоновича написав магістер. дис. «История Северской земли до половины XIV ст.» (1882), за яку одержав премію М. Пирогова. Брав участь у нелегал. українофіл. Київ. громаді. Від 1883 – доц. каф. рос. історії у Харків. ун-ті, зав. Харків. істор. архіву. Того ж року Б. розробив і опублікував «Курс лекцій з історії українського народу», який вирізнявся широким використанням археол. матеріалів, оригінальністю трактувань і висновків. За активне спілкування з місц. українофіл. інтелігенцією Б. звільнили з посади (1884). Захистив 1887 у Моск. ун-ті за сприяння проф. В. Ключевського доктор. дис. «Очерки из истории колонизации и быта степной окраины Московского государства». Від 1887 – екстраординар. проф., від 1889 – ординар. проф., від 1908 – засл. проф. каф. рос. історії, 1906–11 – ректор Харків. ун-ту. 1906, 1910–14 – чл. Держ. ради (С.-Петербург); 1914–17 – голова Харків. міської думи. 1920 – декан Академії теор. знань у Харкові. 1921–27 – проф. каф. історії України у Харків. ІНО; 1922–29 – зав. Харків. н.-д. каф. історії укр. культури. Один із кер. Харків. істор.-філол. т-ва (1883–1919), голова видав. ком-ту Харків. т-ва грамотності (1891–1904), голова правління Харків. громад. б-ки (1893– 1910). Актив. учасник укр. культ.-осв. заходів у Харкові за доби ЦР; експерт мирних переговорів між Україною та Росією, канд. на посаду голови Уряду і чл. Комісії із заснування УАН; кер. наук.-консультат. Ради Мін-ва освіти Директорії; голова Центр. архів. управління при ВУЦВК (1923–24) і Укр. Центр. бюро секції наук. працівників (1925– 32); експерт Уряду УРСР із визначення зовн. кордонів Рад. України; організатор і дир. НДІ: Ін-ту укр. культури та Ін-ту Т. Шевченка (1926–32). Наук. діяльність присвяч. історії України 15–18 ст., зокрема Лівобережної, Південної та Слобідської, історії козацтва, духов. культурі, археології, краєзнавству, архів. справі. Автор дослідження, присвяч. творчості В. Каразіна, підручників з рос. історії та історіографії. За наук. праці Б. одержав 5 премій і похвал. відозву РАН, 2 премії і похвал. відозву Харків. ун-ту, 2 премії і похвал. відозву Укрнауки. Організоване рад. органами публічне відзначення 70-річчя Б. вийшло за рамки офіцій. торжеств, урочистості набули всеукр. нац.-культур. значення. Визнання Б. як загальноукр. постаті не імпонувало рад. владі. Ідеол. кампанія проти «укр. бурж. націоналізму», розпочата наприкінці 20-х рр., не обминула і Б. У пресі, на інспіров. властями зборищах його творча спадщина піддавалася критиці. Можливості для вільної дискусії, самозахисту не було. Перебуваючи у постій. нервовому напруженні, він невдовзі помер. Та своє кредо: «Я считал своей обязанностью сделать нечто для самосознания того народа, из среды которого я вышел», – сповна втілив у працях, що стали чинниками укр. нац. відродження.

Пр.: Колонизация Новороссийского края и его первые шаги по пути культуры. 1889; Магдебургское право в Левобережной Малороссии. 1892; Опыт истории Харьковского университета (по неизданным материалам). 1893–1904. Т. 1–2; Украинская старина. 1896; История города Харькова. 1905–06. Т. 1–2 (співавт.); Історія Слобідської України. 1918 (перевид. 1993); Нарис української історіографії. 1923– 25. Т. 1, вип. 1–2; Український мандрований філософ Г. С. Сковорода. 1926; Нарис історії України на соціально-економічному грунті. 1928; Вибрані праці: У 6 т. 2001 (усі – Харків).

Літ.: Автобіографія // Юбілей. зб. на пошану акад. Д. І. Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п’ятдесятих роковин наук. діяльності. К., 1927; Юбілей академіка Д. І. Багалія: 1857– 1927 // Зб. Істор.-філол. відділу УАН. К., 1929. № 62 б; Оглоблин О. П. Пам’яті Дмитра Багалія // Україна. 1932. № 1–2; Бойко І. Д. До сторіччя з дня народження видатного українського історика Д. І. Багалія // УІЖ. 1957. № 2; Кравченко В. В., Сарбей В. Г. Академік АН УРСР Д. І. Багалій: До 125-річчя з дня народж. // Там само. 1982. № 11; Юрченко О. Дмитро Іванович Багалій і Слобідська Україна // Прапор. 1988. № 6; Кравченко В. В. Д. И. Багалей: научная и общественно-политическая деятельность. Х., 1990; Григор’єва Т. Ф. Патріарх історичної науки (Д. І. Багалій) // Репресоване краєзнавство: 20–30-ті роки. К., 1991; Д. І. Багалій – професор Харківського університету. Х., 1992; Багаліївські читання в Народній Українській академії. Х., 1999; Біобібліографічний словник учених Харківського університету. Т. 2. Історики. Ч. 1–2. Х., 2001.

В. Г. Сарбей

Стаття оновлена: 2003