Багатосторонній міжнародний договір - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Багатосторонній міжнародний договір

БАГАТОСТОРО́ННІЙ МІЖНАРО́ДНИЙ ДО́ГОВІР – угода, в якій беруть участь принаймні три держави або інші суб’єкти міжнародного права, що виступають як самостійні сторони договору. Таку угоду укладають переважно з метою встановлення, зміни або припинення взаємних прав та обов’язків у політ., екон. або ін. відносинах сторін. Б. м. д. – одне з осн. джерел міжнар. права. Якщо в Б. м. д. беруть участь усі зацікавлені держави, він називається відкритим. Обмежені Б. м. д. – угоди, в яких участь нових держав залежить від згоди всіх учасників. Ці договори можуть бути регіонал. й нерегіональними. Приклад нерегіонал. обмеженого Б. м. д. – Пн.-атлант. договір 1949, за яким створ. Орг-цію Пн.-атлант. договору (НАТО), що об’єднує країни Європи та Пн. Америки. Регіонал. обмеженим Б. м. д. є Маастрихтський договір 1992, який водночас є Статутом ЄС – міжнар. орг-ції, що налічує 15 членів – Європ. держав (1996). За обмеження можливостей участі в угоді такий договір є закритим. Серед Б. м. д. розрізняють договори з обмеж. кількістю учасників та заг. (універсал.) договори. Б. м. д. відіграють важливу роль у розвитку міжнар. співроб-ва держав, зміцнення миру та безпеки, кодифікації міжнар. права, розв’язанні глобал. проблем безпеки, екології, захисту прав людини, використання просторів та ресурсів Світового океану і Космосу. Заг. Б. м. д. з особливим значенням для людства – міжнар. пакти про права людини. Низка універсал. Б. м. д. кодифікац. характеру містить загальновизнані норми міжнар. права, зокрема його імперативні норми – Віден. конвенція про право міжнар. договорів 1969, Конвенція ООН по мор. праву 1982. Б. м. д. можна поділити на: 1) універсальні (становлять інтерес для всього міжнар. співтовариства; їхніми учасниками є майже всі держави); 2) регіональні (стосуються інтересів держав окремого регіону, укладаються з метою створення регіонал. міжнар. орг-цій або регламентації відносин держав з певних питань в окремих регіонах); 3) договори колектив. самооборони (укладаються відповідно до ст. 51 Статуту ООН); 4) договори, що регламентують відносини між державами з ін. питань. Б. м. д. можуть укладатися однією, двома або більшою кількістю мов. Б. м. д., як правило, підлягає затвердженню всіма сторонами, що його підписали. Порядок укладення, виконання та денонсації Б. м. д. регулюється правом міжнар. договорів, яке базується на положеннях Віден. конвенцій про право міжнар. договорів (1969) та про правонаступність держав щодо договорів 1978 року.

Л. В. Губерський

Стаття оновлена: 2003