БА́ГМУТ Йосип Адріанович (04(17). 04. 1905, с. Бабайківка Новомоск. пов. Катериносл. губ., нині Царичан. р-ну Дні­проп. обл. — 26. 08. 1968, м. Боржомі, Грузія, похов. у Києві) — мово­знавець, пере­кладач. Брат Івана, батько Алли Багмутів, дід О. Микитенко. Кандидат філологічних наук (1953). Член СП УРСР (1951). Учасник 2-ї світової війни. Після закінче­н­ня літ.-лінгвіст. факультету Харків. ІНО (1929) працював у Механіко-машинобуд., Електротех., Інж.-пед. та Всеукр. заоч. індустр. ін­ститутах (до 1941, усі — в Харкові); 1945– 50 — гол. літ. ред. Держполітвидаву УРСР; 1955–63 — зав. сектору пере­кладів українською мовою творів класиків марксизму-ленінізму Ін­ституту історії партії при ЦК КПУ. 1950–55, 1963–68 працював в Ін­ституті мово­знавства АН УРСР: н. с., від 1951 — вчений секр., від 1963 — старший науковий спів­робітник від­ділу теорії української мови і структурно-матем. лінгвістики. Праці Б. присвяч. укр. і рос. мовам, культурі мови, заг. мово­знавству, становлен­ню укр. су­спільно-політ. лексики, мові й стилю пере­кладів худож. творів і громад.-політ. літ-ри українською мовою. Працював у галузі лексико­графії, редагував «Російсько-український словник» (К., 1956). У пере­кладах Б. українською мовою ви­йшли «Російські казки» М. Горького (К., 1953), роман «Історія мого сучасника» В. Короленка (К., 1954), літ.-крит., публіцист., окремі праці О. Герцена, В. Бєлінського, М. Добролюбова, М. Чернишевського та ін.