Багрій Олександр Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Багрій Олександр Васильович

БАГРІ́Й Олександр Васильович (11(23). 04. 1891, м. Летичів, нині смт Хмельн. обл. – 22. 06. 1949, Баку) – літературознавець, фольклорист, бібліограф. Закін. Ун-т св. Володимира у Києві (1912). Учень В. Перетца і учасник очолюв. ним семінару сх.-слов’ян. філології. Проф. Кубан. (1919–20) та Азерб. (Баку, 1925–49) ун-тів. Досліджував історію давньорус. літ-ри у її зв’язках із фольклором та ін. літ-рами, укр. драматургію 17– 18 ст., історію рос. письменництва 18–19 ст., укр.-рос. літ. зв’язки. Вагомий внесок зробив у шевченкознавство: вивчав біографію поета, поетику його творчості, її зв’язки з рос. літ-рою, а також із культурою й літ-рою Сходу («Т. Г. Шевченко в русских переводах», Баку, 1925; «Т. Г. Шевченко в литературной обстановке» // «Изв. Азерб. ун-та. Обществен. науки», т. 2–3, Баку, 1925; «К рукописной традиции распространения “Кобзаря” Т. Г. Шевченко» // Там само, т. 8–9, 1927). Б. належать праці з джерелознавства, бібліографії та методології літературознавства. Підготував антологію азерб. літ-ри в укр. перекл. «Молодий Азербайджан» (Х., 1930) та зб. «Азербайджанские сказки» (Москва; Ленинград, 1935). У брошурі «В защиту ценностей духа» (Самара, 1918) подано перелік пам’яток культури, мист-ва й писемності, вивезених експедицією з охорони пам’яток, старожитностей і культ.-мист. спадщини РАН під час 1-ї світ. війни зі Львова, Чернівців та ін. міст Галичини і Буковини, зокрема з б-ки Львів. намісництва, що «були взяті на збереження до кінця війни в Московський історичний музей». За часів Гетьманату був консулом Укр. Держави в Самарі.

Пр.: Древнерусское сказание о птицах: К вопросу о еврейском влиянии в древнерусской литературе. Варшава, 1912; Киевские списки сказания черноризца Храбра о письменах славянских. Воронеж, 1912; Из школьных традиций старого времени. К., 1913; К библиографии Т. Г. Шевченко (По поводу указателя М. Яшека) // Изв. Горского ИНО. Баку, 1923; Шевченковская студия. Владикавказ, 1923; Литературные поминки. Владикавказ, 1923; Формальный метод в литературе: Библиография. Баку, 1924; 1927; Народная словесность Кавказа: Мат. для библиогр. указ. Баку, 1926; Політична повість М. І. Костомарова // Зап. Істор.-філол. відділу. К., 1927. Кн. 13–14; Т. Г. Шевченко. Т. 1. Оточення. Мотиви творчості. Стиль. Х., 1930. Т. 2. Етюди про творчість Т. Г. Шевченка. Шевченківська студія. Х., 1931.

Літ.: Айзеншток І. З нової літератури про Шевченка // ЧШ. 1926. № 4.

І. Д. Бажинов

Стаття оновлена: 2003