Базальт - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Базальт

БАЗА́ЛЬТ (лат. basaltes, basanites, від грец. βάσανος – пробний камінь) – вулканічна порода чорного або темно-сірого кольорів. Б. є ефузив. аналогом габро. До його складу входять вулканічне скло, мікролітова осн. маса, що містить окремі кристали або їхні скупчення (порфірові виділення) лабрадору, бітовніту, анортиту, піроксенів та олівіну; акцесорні мінерали – магнетит, ільменіт, апатит та ін. Структура інтерсертал., афірова або гіалопелітова. Крім олівіну та авгіту, часто трапляється базальтична рогова обманка. Великозерниста відміна – долерит, дрібнозерниста – анамезит, тонкозерниста – власне Б. Палеотип. відповідником Б. є діабаз. Серед. вміст Б. (у відсотках): SіО2 – 49,06, ТіО2 – 1,36, АI2О3 – 15,7, Fе2О3 – 5,38, FеО – 6,37, МgО – 6,17, СаО – 8,95, Nа2О – 3,11, Н2О – 1,62, К2О – 1,52, МnО – 0,31, Р2О5 – 0,45. За хім. складом розрізняють олівінові ненасичені кремнеземом Б. (SіО2 бл. 45 %) та безолівінові або з незнач. вмістом олівіну слабо пересичені кремнезом (SіО2 бл. 50 %) – толеїтові Б. Фіз. властивості Б. залежать від їхньої пористості. Магмат. розплави характеризуються низькою в’язкістю та підвищеною текучістю (утворюють потоки, покриви, дайки, пластові тіла). Властива стовпчаста й кульова окремість. Щільність Б. 2520 – 2970 кг/м3, коефіцієнт пористості 0,6–19 %, водопоглинання 0,15–10,2 %; опірність стисненню 60–400 МПа, перетирання 1–20 кг/м3, т-ра плавлення 1100–1250 °С (інколи до 1450 °С), питома теплоємність 0,84 Дж/кг × К при 0 °С, модуль Юнґа (6,2–11,3) × 1014 МПа, коефіцієнт Пуассона 0,2–0,25. Висока міцність і низька т-ра плавлення дають можливість використовувати Б. у буд-ві та кам’яному ливарстві як бутовий та облицюв. камінь, в ін. галузях вироб-ва як кислотно- та лужностій. матеріал. В Україні Б. видобувають на Волині й Закарпатті, УЩ. Поширений у земній корі океанів і континентів. Утворює трапову формацію, з якою пов’яз. родовища заліза, нікелю, платини, ісланд. шпату, міді.

Літ.: Лучицкий В. И. Петрография. Москва; Ленинград, 1948–49; Заварницкий А. Н. Изверженные горные породы. Москва, 1956; Левинсон-Лессинг Ф. Ю., Струве Э. А. Петрографический словарь. Москва, 1963.

А. Я. Радзивілл

Стаття оновлена: 2003