БАЗА́НОВ Іван Олександрович (27. 01. 1867, Пензен. губ. — 27. 06. 1943, Софія) — право­знавець. Доктор права (1911). Закін. юрид. факультет Моск. університету (1891), де і працював приват-доцент (від 1896). У 1897–99 слухав лекції в Берлін., Ляйпциз., Гайдельбер. та Париз. університетах. Від 1899 — у Томському університеті: приват-доцент, 1900– 13 — в. о. ординарного професор кафедри громадян. права, одночасно у різні роки викладав систему рим. права, від 1902 неодноразово обирався деканом юрид. ф-ту, від 1909 — ректор. 1909 обраний почесним мировим суд­дею округу Томського окружного суду і гласним Томської міської думи. Від 1913 — професор кафедри громадян. судочинства Петро­град. університету. 1914 — попечитель Казан., 1915 — Київ. навч. округів. Від 1917 — приват-доцент Університету св. Володимира, одночасно професор кафедри громадян. процесів Вищих жін. курсів (Київ). Згодом емігрував до Болгарії, де був проф. Рос. академ. групи в Болгарії (1921), чл. комітету у справах рос. біженців у Болгарії (1924), проф. Рос. нар. університету в Софії (1927) та Софій. університету. Ви­вчав про­блеми правового регулюва­н­ня земельних від­носин та законодавство з аграрних питань.