Базанов Іван Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Базанов Іван Олександрович

БАЗА́НОВ Іван Олександрович (27. 01. 1867, Пензен. губ. – 27. 06. 1943, Софія) – правознавець. Д-р права (1911). Закін. юрид. ф-т Моск. ун-ту (1891), де і працював приват-доц. (від 1896). У 1897–99 слухав лекції в Берлін., Ляйпциз., Гайдельбер. та Париз. ун-тах. Від 1899 – у Томському ун-ті: приват-доц., 1900– 13 – в. о. ординарного проф. каф. громадян. права, одночасно у різні роки викладав систему рим. права, від 1902 неодноразово обирався деканом юрид. ф-ту, від 1909 – ректор. 1909 обраний почесним мировим суддею округу Томського окружного суду і гласним Томської міської думи. Від 1913 – проф. каф. громадян. судочинства Петроград. ун-ту. 1914 – попечитель Казан., 1915 – Київ. навч. округів. Від 1917 – приват-доц. Ун-ту св. Володимира, одночасно проф. каф. громадян. процесів Вищих жін. курсів (Київ). Згодом емігрував до Болгарії, де був проф. Рос. академ. групи в Болгарії (1921), чл. ком-ту у справах рос. біженців у Болгарії (1924), проф. Рос. нар. ун-ту в Софії (1927) та Софій. ун-ту. Вивчав проблеми правового регулювання земельних відносин та законодавство з аграрних питань.

Пр.: Русская литература по гражданскому праву // Сб. правоведения и общественных знаний. 1893. Т. 2; Происхождение современной ипотеки. Новейшие течения в вотчинном праве в связи с современным строем народного хозяйства. Москва, 1900; Вотчинный режим в России. Томск, 1910; Судьба крестьянского вопроса после реформы 16 февраля 1861. Томск, 1911; Реформа местного суда в Сибири. Томск, 1911 (співавт.); Курс на римско право. София, 1940. Т. 1–2.

Літ.: Базанов Иван Александрович // Зерцало. Журнал юрид. библиографии. 1997. № 2.

В. А. Короткий

Стаття оновлена: 2003