Базилевський Володимир Олександрович

БАЗИЛЕ́ВСЬКИЙ Володимир Олександрович (14. 08. 1937, с-ще Павлиш, нині смт Онуфріїв. р-ну Кіровогр. обл.) — письмен­ник, критик, пере­кладач. Член НСПУ (1972). Лауреат Держ. премії України ім. Т. Шевченка (1996) та літ. премії ім. П. Тичини (1990). Закін. Одес. університет (1962). Працював кор. г. «Чорноморська комуна» (Одеса), «Кірово­градська правда», ст. ред. дні­проп. видавництва «Промінь», кер. літ. студії «Сівач» (Кірово­град). Автор поет. зб.: «Ятрань» (К., 1968), «Рівновага» (Дн., 1968), «Світлиця» (К., 1970), «Гони» (Дн., 1971), «Пора пере­льоту» (1974), «Поклик простору» (1977; обидві — Київ), «Побаче­н­ня з тобою» (Дн., 1978), «Допоки музика звучить» (1982), «Чуття землі небесне» (1983; обидві — Київ), «Світлом єдиним» (Дн., 1983), «Труди і дні» (1984), «Ви­бране» (1987), «Колодязь» (1988), «Вертеп» (1992), «Вокзальна площа» (1995), «Украдене небо» (1999; усі — Київ); докум. повістей «Делегат кон­гресу» (Дн., 1975), «Ці довгі суворі зими» (К., 1979), книжок нарисів «Земля двох морів» (1978), «Обираю тривогу» (1982; обидві — Дні­пропетровськ), книги літ.-крит. статей «І завʼязь дум, і вільний лет пера» (К., 1990). Поезії Б. властиві точність слова, смислова свіжість, легка іронія. Творчість Б. тяжіє до онтол. тематики: на першому плані такі універсалії, як хаос і космос, життя і смерть, вогонь і вода, світло й тінь, антиномії духов. буття людини. У ліриці від­ображено культур.-істор. та нац. реалії (цикли «Варіації на теми міфів Ел­лади», «Труди і дні»). Багатопланове уявле­н­ня про складність люд. життя, макс. сугестивність і схильність до роз­думів, медитацій, елегій робить лірику Б. знач. явищем укр. культури. Вірші пере­кладені болг., угор. та румун. мовами. Як літ. критик тонко інтер­претує явища сучас. поезії та класичну спадщину.

Завантажити статтю