Базилевський Володимир Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Базилевський Володимир Олександрович

БАЗИЛЕ́ВСЬКИЙ Володимир Олександрович (14. 08. 1937, с-ще Павлиш, нині смт Онуфріїв. р-ну Кіровогр. обл.) – письменник, критик, перекладач. Чл. НСПУ (1972). Лауреат Держ. премії України ім. Т. Шевченка (1996) та літ. премії ім. П. Тичини (1990). Закін. Одес. ун-т (1962). Працював кор. г. «Чорноморська комуна» (Одеса), «Кіровоградська правда», ст. ред. дніпроп. вид-ва «Промінь», кер. літ. студії «Сівач» (Кіровоград). Автор поет. зб.: «Ятрань» (К., 1968), «Рівновага» (Дн., 1968), «Світлиця» (К., 1970), «Гони» (Дн., 1971), «Пора перельоту» (1974), «Поклик простору» (1977; обидві – Київ), «Побачення з тобою» (Дн., 1978), «Допоки музика звучить» (1982), «Чуття землі небесне» (1983; обидві – Київ), «Світлом єдиним» (Дн., 1983), «Труди і дні» (1984), «Вибране» (1987), «Колодязь» (1988), «Вертеп» (1992), «Вокзальна площа» (1995), «Украдене небо» (1999; усі – Київ); докум. повістей «Делегат конгресу» (Дн., 1975), «Ці довгі суворі зими» (К., 1979), книжок нарисів «Земля двох морів» (1978), «Обираю тривогу» (1982; обидві – Дніпропетровськ), книги літ.-крит. статей «І зав’язь дум, і вільний лет пера» (К., 1990). Поезії Б. властиві точність слова, смислова свіжість, легка іронія. Творчість Б. тяжіє до онтол. тематики: на першому плані такі універсалії, як хаос і космос, життя і смерть, вогонь і вода, світло й тінь, антиномії духов. буття людини. У ліриці відображено культур.-істор. та нац. реалії (цикли «Варіації на теми міфів Еллади», «Труди і дні»). Багатопланове уявлення про складність люд. життя, макс. сугестивність і схильність до роздумів, медитацій, елегій робить лірику Б. знач. явищем укр. культури. Вірші перекладені болг., угор. та румун. мовами. Як літ. критик тонко інтерпретує явища сучас. поезії та класичну спадщину.

Літ.: Кпочек Г. Поезія – труд серця й розуму // Київ. 1983. № 8; Новиченко Л. Незамінність слова // Вітчизна. 1988. № 5; Козак М. Не дати душу на поталу // Київ. 2001. № 9–10.

О. Г. Астаф’єв

Стаття оновлена: 2003