Базилевський Павло - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Базилевський Павло

БАЗИЛЕ́ВСЬКИЙ Павло (? – ?) – військовик, офіцер російської армії. У роки 1 -ї світ. війни – на фронті, актив. діяч укр. руху у військах. Делегат 1-го Всеукр. військ. з’їзду в Києві у травні 1917. Наприкінці року – старшина 1-го Укр. козачого полку ім. Б. Хмельницького. Пізніше нач. пересил. команди в Кам’янці-Подільському (1918), ком-р Окремого куреня 3-ї Залізної дивізії, учасник боїв на більшов. фронті 1919–20. Після інтернування Армії УНР у Польщі в листопаді 1920 перебував у таборі м. Каліш. Признач. нач. таборової школи підстаршин. Під час нім.-польс. війни 1939 й наступу рад. військ потрапив у табори військовополонених поляків. Засланий до Сибіру, 1942 зголосився до польс. армії генерала В. Андерса, яка формувалася в СРСР. Після війни жив у Великій Британії. Очолював Союз укр. ветеранів (1950–76).

Літ.: Український інвалід. Каліш, 1923; Колянчук О. Українська військова еміграція з Польщі. 1920–1939. Л., 2000; Генералітет укр. визв. змагань.

К. Є. Науменко

Стаття оновлена: 2003