Базник Михайло Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Базник Михайло Якович

БАЗНИ́К Михайло Якович (03. 06. 1889, с. Целіїв, нині Гусятин. р-ну Терноп. обл. – 05. 10. 1976, Київ) – педагог. Закін. учител. семінарію у м. Заліщики (1912). Учителював. Під час 1-ї світ. війни – командир сотні скорострілів австр. армії. 1919 брав участь у боях армії ЗУНР за визволення Житомира. Від 20-х рр. друкував метод. та публіцист. статті в освітян. часописах, зокрема «Дещо про педологію» // «Учительське слово», 1922, № 10–11; «Кіно на услугах шкільного виховання» // «Шлях навчання і виховання», 1927, № 5; «Нові модерні шляхи сучасного виховання і навчання» // Там само, № 6–8; «Самодіагноз учителя» // Там само, 1928, № 1; «Педологія – основа виховання і навчання» // Там само, № 4–5; «Кершен-штайнерівське розуміння творчої школи» // Там само, № 12; «Народна школа і вибір звання» // Там само, 1930, № 1–4; «Вибір звання» // «Українська школа», Краків, 1942, № 5–6.

Літ.: Пелипейко І. Михайло Базник: Учитель, що випереджав педагогіку // Освітян. вісник. 1998, 30 квіт.

Я. М. Погребенник

Стаття оновлена: 2003