Байда Яків - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Байда Яків

БА́ЙДА Яків (справж. – Галюк (Голюк) Яків Семенович; бл. 1895, с. Гармаки Летичів. пов. Поділ. губ., нині Бар. р-ну Вінн. обл. – ?) – подільський отаман. 1918 – чл. Летичів. зем. управи, 1919 – її голова, старшина Київ. дивізії Армії УНР. Від 1921 – у партизан. русі. Діяв у Летичів., Проскурів., Могилів. та Кам’янець-Поділ. повітах Поділ. губ., 1922 – ком-р кінної бригади Поділ. повстан. групи. За військ. успіхи підвищений С. Петлюрою до звання сотника. Збройну боротьбу продовжував до 1925 (у травні–липні 1925 група Б. становила 10 шабель). Цього ж року емігрував до Польщі. Працював інструктором позашкіл. освіти в м. Щирець (нині Львів. обл.). 1926 за розпорядженням польс. влади оселився на Лемківщині, де був одним із керівників місцевого кооп. руху. 1940–42 консультував Т. Бульбу-Боровця у питаннях партизан. тактики. Подальша доля невідома.

К. В. Завальнюк, Р. М. Коваль

Стаття оновлена: 2003