Байкало-Амурська магістраль (БАМ) - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Байкало-Амурська магістраль (БАМ)

БАЙКА́ЛО-АМУ́РСЬКА МАГІСТРА́ЛЬ (БАМ) – залізнична лінія у Східному Сибіру й на Далекому Сході. Проходить від Тайшета до Совєтської Гавані. Заг. довжина – 4300 км. Ділянки Тайшет – Усть-Кут і Комсомольськ-на-Амурі – Совєтська Гавань збудовано наприкінці 1930-х – поч. 1940-х рр. Будувалася на випадок війни з Китаєм як «стратегічний дублер» Транссибір. магістралі, що забезпечить збільшення її пропускної спроможності. Передбачалося також цивіл. буд-во уздовж траси. Передбачалося, що на буд-ві працюватимуть вільнонаймані робітники, але до вересня 1932 план вербування було виконано лише на 50 %. Тому постановою РНК СРСР від 27 жовтня 1932 буд-во БАМу передано ОГПУ, лише питання проектно-дослід. робіт залишилися у підпорядкуванні Нар. комісаріату шляхів сполучення (НКШС). Було вирішено використовувати як робочу силу ув’язнених і спецпереселенців. У грудні 1932 на буд-ві працювали 9608 осіб (з них 3652 в’язнів, на 1 лютого 1933 – 11 330 (7009 в’язнів), на 1 травня 1933 – 32 411 (31 415 в’язнів). Кількість в’язнів в утвореному спеціально для будівництва залізниці Байкало-Амур. виправно-труд. таборі (ВТТ) щороку зростала. Так у січні 1934 вона становила 62 130 осіб, у цьому ж місяці 1935 – 153 547, 1936 – 180 067, 1937 – 127 483, 1938 – 200 907 осіб. В’язні працювали спочатку на Транссибір. магістралі, оскільки проект БАМу аж до 1937 не був готовим. На базі Байкало-Амур. ВТТ організовано Амурський, Пд., Зх., Сх., Буреїнський, Пд.-Сх. залізничні ВТТ. Напрямки прокладання у 30–40-х рр. залізниці часто змінювалися, були випадки, коли після здачі в експлуатацію певної ділянки, вона демонтувалася. На поч. 2-ї світ. війни буд-во ділянки від Ургала до Комсомольська законсервовано (укладено 123 км колії). На ділянці Тайшет – Падун буд-во розпочалося 1938, до 1941 прокладено 70 км колії замість 350 планових, буд. роботи припинено в кін. 1941. Тоді ж законсервовано й буд-во на ділянці Комсомольськ – Совєтська Гавань, хоча до часу початку руху за директивою залишалося менше року. Ділянку шляху від Усть-Кута над р. Лена до Комсомольська-на-Амурі (3105 км) збудовано протягом 1974–84 (однак здали в експлуатацію лише через 5 років) і зв’язано з Транссибір. магістраллю трьома відгалуженнями: Бамівська – Тинда, Ізвєсткова, Волочаєвка – Комсомольцю 1981 отримала статус Байкало-Амур. залізниці. У жовтні 1976 запроваджено медаль «За будівництво Байкало-Амурської магістралі», якою було нагорода, бл. 40 тис. осіб. Нині магістраль не має транспортного значення й поділена між Зх.-Сибір. і Далекосхідною залізницями. Буд-во БАМу стало одним із важливих пунктів у плані створення «єдиної і неподільної» денаціоналізованої рад. «батьківщини». Засоби пропаганди намагалися розвинути почуття всесоюз. патріотизму «рад. народу», що мав би стати духов. рушієм для творчого ентузіазму розбудови індустрії СРСР, незалежно від того, в якій респ. ці будови відбувалися, оскільки вони були всього лише складовими частинами спільної «вітчизни». Буд-во здійснювалося силами всіх респ. колиш. СРСР, які з влас. бюджетів оплачували виготовлення й постачання тех. устаткування, машин, житл. обладнання для окремих ділянок гігант. будови, забезпечували її сировиною. Так, українці (на буд-во БАМу їх прибуло 7300 осіб) споруджували селище при найбільшому на магістралі вузлі – Ургал. Було створ. спеціаліз. буд.-монтаж. поїзд «Укрбуд», який складався з 5-ти буд. загонів. Для потреб БАМу працювали підпр-ва України, зокрема «Ворошиловградтепловоз» (нині ДХК «Луганськтепловоз») задіяв бл. 200 найкращих фахівців для складання потуж. спеціально обладнаних тепловозів, дизелі та електроустаткування до яких виготовляли Харків. підпр-ва; всі багатоповерхові будинки в Ургалі були змонтовані з конструкцій, виготовл. на Криворіз. домобуд. комбінаті. Десятки тис. юнаків та дівчат з різних республік СРСР вирушали на буд-во магістралі, тим самим утілювалося в життя завдання асиміляції представників різних народів і витворення єдиного – радянського. Пропаганда прославляла героїзм комсомольців, але значну частину робіт на БАМі і в 40-і, і в 70-і рр. виконували каторжани – «зеки».

Літ.: Стебельський Б. «Україна – Бам» // Визв. шлях. 1985. № 5; Еланцева О. П. БАМ: первое десятилетие // Отечеств. история. 1994. № 6; Її ж. БАМ: страницы трудной истории // Карта. № 7/8.

С. Г. Шаповал

Стаття оновлена: 2003