Байконур

БАЙКОНУ́Р — космо­дром в Казах­стані, полігон для ви­пробува­н­ня нових зразків та вдосконале­н­ня наявної військової техніки та зброї. Назву запозичено від назви с-ща, що знаходиться за 300 км на Пн.-Сх. від космо­дрому. Б. роз­таш. у Кзил-Ордин. обл. Казах­стану, на правому березі р. Сирдарʼя, за 1,5 км від ст. Тюра-Там і за 110 км від ст. Казалинськ Середньоазіат. залізниці. Буд-во Б. роз­почалося 1955. Насел. міста складалося пере­важно з військовослужбовців та членів їхніх сімей. Вільнона­ймані та цивіл. фахівці мешкали в смт Зоря (згодом смт Ленінське, м. Ленінськ). Для забезпече­н­ня секретності пошт. адреси Б. змінювалися: Ташкент-90, Кзил-Орда-50, смт Ленінське, м. Ленінськ; аеропорт мав назви: «Джусали», «Крайній». Назва «космо­дром Байконур» уві­йшла в обіг у 70-х рр. Через 4 р. після початку будівництва у смт Зоря проживало 8 тис. осіб, 1987 — бл. 120 тис., у 2000 — 68 тис. осіб. 28 березня 1994 на основі угоди, укладеної між РФ та Казах­станом, під­писано договір оренди комплексу Б. на 20 р. з оренд. платою 115 млн дол. щорічно. Влада в Б. належить громад. адміністрації. 1-й голова адміністрації (Г. Дмитрієнко) при­знач. на посаду наказами президентів Росії та Казах­стану, його заст. — спец. пред­ставник президента Казах­стану. Допуск у місто для його жителів та від­відувачів — за пере­пустками й посвідче­н­нями. Інфра­структура Б. зорієнтована на забезпече­н­ня соц.- побут. умов працівників і режиму роботи космо­дрому. Своєю появою Б. зобовʼязаний засновникові рад. практичної космонавтики С. Корольову, під керівництвом якого ви­вчався досвід роботи нім. науковців щодо роз­робки ракет ФАУ-2(А-4). Вивезені з Німеч­чини 1946 зразки ракет, устаткува­н­ня і документації допомогли за короткий термін роз­горнути в СРСР роботу зі створе­н­ня власної ракет. техніки. Перший запуск ракети А-4 під керівництвом С. Корольова здійснений з участю нім. спеціалістів 18 жовтня 1947 з полігона Капустин Яр. На­ступ. етапом роз­витку ракетної техніки була організація виробництва та ви­пробувань аналог. ракети в СРСР. 1950 прийнято на озброє­н­ня 1-й вітчизн. ракет. комплекс Р-1 зі старт. масою 13,4 т, дальність польоту 270 км. Усього до 1956 здано на озброє­н­ня 7 ракет. комплексів. На­прикінці 1953 Президія ЦК КПРС прийняла дві по­станови: першу про проведе­н­ня ви­пробувань термо-ядер. бомби, друга зобовʼязувала Міністерство оборон. промисловості роз­робити ракету для цього заряду. По­станову РМ і ЦК про роз­робку ракети Р-7 прийнято 20 травня 1954, того ж року було роз­роблено її проект. Для вибору місця роз­ташува­н­ня полігона ви­пробувань Р-7 при­значено рекогносцирувальну комісію на чолі з нач. полігона Капустин Яр В. Вознюком. Із 4-х варіантів ви­брано Кзил-Ординську обл. 2 лютого 1955 РМ СРСР ухвалено по­станову про будівництво н.-д. ви­пробує, полігона. Від­тоді роз­почалася історія Б. У березні 1955 нач. полігона при­значено генерал-лейтенан та А. Нестеренка. 2 червня 1955 директивою Ген­штабу МО СРСР засн. полігон у напів­пустел. місцевості з важкими клімат. умовами (влітку +45 °С у затінку, узимку — 30 °С, піщані бурі навесні та восени). Базу для роз­міще­н­ня й забезпече­н­ня побуту військових під­готовлено не було. Ви­пробува­н­ня Р-7 планувалося роз­почати 1957. Проектом перед­бачалося будівництво старт. комплексу, монтажно-ви­пробув. корпусу, кисневого заводу «Тепло­електроцентраль», пунктів спо­стереже­н­ня й радіовимірюва­н­ня, залізнич. і авто-дорож. мереж, аеро­дрому, системи звʼязку, шпиталю, хлібозаводу та ін. обʼєктів при­старт. р-ну, а також обʼєктів бази паді­н­ня гол. частин на п-ові Камчатка й вимірюв, пунктів на трасі польоту ракети. 1955 на будівництво Б. було задіяно 26 військ. частин і окремих під­роз­ділів (1900 військовиків і 664 службовці). У травні 1957 було під­готовлено до запуску першу ракету Р-7. Пуск 15 травня 1957 був керований лише 98 секунд (замість 500). Заплан. дальність польоту 8600 км, старт. маса 273 т, маса гол. частини 5,5 т. Ще два пуски також були аварійними, але на­ступні два — успішними. Після цього С. Корольов наполіг на запуску 1-го штуч. супутника Землі, що й було здійснено 4 жовтня 1957. Згідно з ухваленими урядом і ЦК ріше­н­нями у 1950 бо­йові ракети роз­починає виробляти завод № 586 (Дні­пропетровськ). Спочатку за проектом КБ С. Корольова, а потім під керівництвом М. Янгеля ви­пробувано в Капустиному Яру і прийнято на озброє­н­ня кілька типів ракет. На поч. 1960 на НДВП-5 завершено будівництво тех. і старт. позиції для ви­пробувань дні­проп. ракет Р-16. Згодом правий фланг Б. реалізувався у власне український і став базою для ви­пробува­н­ня ін. типів дні­проп. бо­йових ракет і ракети-носія «Зеніт». Поч. ви­пробувань Р-16 повʼязаний із найбільшою в історії ви­пробувань військ. техніки ката­строфою 24 жовтня 1960, жертвами якої стало бл. 100 осіб. Р-16 і на­ступні типи бо­йових ракет забезпечили ракет. щит СРСР, а «Зеніт» (березень 1985) ви­знаний косм. носієм 21 ст.

На основі конверс. про­грами від 1997 у спільній з Росією косміч. про­грамі «Дні­про» використовується дні­проп. ракета 15А18М, яку знімають з бо­йового чергува­н­ня ракет. військ стратег. при­значе­н­ня Росії й після доопрацюва­н­ня і встановле­н­ня косм. апарата запускають із шахт. пуск. установки.

Правий фланг Б. за­ймає бл. 30 % території зі старт. і тех. комплексами, будівлями систем забезпече­н­ня під­готовки й запуску ракет, житл. й адм. спорудами. На протилеж. (зх.) фланзі Б. від 1967 ви­пробовується й використовується косміч. ракет. комплекс «Циклон», який також роз­роблено в КБ «Пів­ден­не» та виготовлено на заводі «Пів­денмаш» (Дні­пропетровськ). Функціонал. викори­ста­н­ня території, споруд і устаткува­н­ня регулюються спец. угодами між Росією та Україною. Б. має площу, що прибл. дорівнює тер. Гол­ландії. Лише старт. р-н за­ймає 125 км із Зх. на Сх. і 85 км із Пн. на Пд. Вимірюв, пункти, роз­таш. на трасі польоту на 1700 км, і поля паді­н­ня від­працьов. ступенів становлять 4,8 млн га. Збудовано 500 км внутр. залізниць і 1200 км автошляхів, 2 аеро­дроми. Кількість осн. споруд змінювалася, але макс. було 52 старт. споруди (у 2000–15), 34тех. комплекси, найбільший у Казах­стані обчислює центр. За 45 р. існува­н­ня Б. звідси стартувало майже 1200 між­континент. баліст. і 1140 косміч. ракет та понад 120 космонавтів, ви­пробувано 40 типів ракет і 90 косміч. апаратів. С. Корольов на­звав Б. «Берегом Всесвіту», і цю назву космо­дром виправдовує й сьогодні. 1970–90 Україна стала місцем поселе­н­ня бл. 2000 звільн. у запас офіцерів Б.; утвор. раду ветеранів космо­дрому. 1981 з ініціативи 1-го заст. нач. космо­дрому генерал-ма­йора А. Войтенка створ. Федерацію космонавтики України.

Літ.: Мозжорин Ю. А. Дороги в космос. Москва, 1992; Легендарный Байконур. Москва, 1995; Захаров А. Г. Как это было: Воспоминания начальника космо­дрома Байконур. Б. м., 1996; Байконур. Королев. Янгель. Воронеж, 1997; Журахович Б. Б., Завалишин А. П. Сквозь пространс­тво и время: Записки ветерана космо­дрома Байконур. Дн., 1997; Черток Б. Е. Ракеты и люди. Москва, 1999; Андреев Л., Конюхов С. Янгель. Уроки и наследие. Дн., 2001.

Б. Г. Лапідус

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю