Баймут Теодор Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Баймут Теодор Васильович

БА́ЙМУТ Теодор Васильович (14(27). 05. 1900, м-ко Короп Кролевец. пов. Черніг. губ., нині місто Черніг. обл. – 01. 09. 1966, Київ) – мовознавець. Канд. філол. н. (1946). Учасник воєн. дій 1918–20. Закін. Київ. ІНО (1925). Учителював. Від 1926 – викл. Київ. кооп. ін-ту; 1931–33 – інспектор-методист Упр. Наркомосу в Алма-Аті; 1936–41, 1942–44 – викл. Ульянов. пед. ін-ту; 1944–48 – декан, зав. каф. Донец. пед. ін-ту; 1948–62 – зав. каф. укр. і рос. мов Житомир. пед. ін-ту; 1962–66 – доц. каф. укр. мови Київ. пед. ін-ту. Наук. дослідж. у галузі діалектології, старослов’ян. мови, порівнял. вивчення східнослов’ян. мов, ономастики України.

Пр.: Старослов’янська мова: Посіб. Д., 1946; Короткий нарис порівняльної граматики російської та української мов. К., 1954; Пути возникновения, развития и становления грамматической терминологии восточных славян // Філол. зб. Житомир. пед. ін-ту, присвяч. 4-му Міжнар. з’їзду славістів. 1958; Історичний словник української граматичної термінології // Наук. зап. Житомир. пед. ін-ту. 1959. Т. 11; Дієприкметники і дієприслівники у східнослов’янських мовах // Там само; Назви водних артерій давньої Східної Волині: 3 польових зошитів діалектол. експедицій 1948–1961 рр. // Тези Київ. пед. ін-ту. 1964.

Г. І. Панич

Стаття оновлена: 2003