Байов Олексій Костянтинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Байов Олексій Костянтинович

БАЙО́В Олексій Костянтинович (06. 02. 1871, м. Умань, нині Черкас. обл. – 08. 05. 1935, Таллінн) – військовий історик, теоретик військової справи. Закін. Академію Генштабу (1896). Служив у Вілен. військ. окрузі. 1902 признач. штаб-офіцером, зав. навч. частини, управителем справ (1904–14), водночас від 1906 – проф. каф. історії військ. мист-ва Академії Генштабу, Військ.-істор. комісії з опису рос.-япон. війни. Генерал-лейтенант. Ред. «Известий Императорской Николаевской военной академии» (1910–14), один із засн. Рос. військ.-істор. т-ва і ред. його журналу (1912–14). Підчас 1-ї світ. війни був генералом для доручень при командувачі 8-ї армії, нач. штабу армій. корпусу і 3-ї армії, ком-ром піхот. дивізії 50-го армій. корпусу. Після більшов. перевороту 1917 очолював комісію з упорядкування істор. архівів при Комісаріаті військ.-навч. закладів Петроград. військ. округу. Воював у армії генерала М. Юденича, потрапив до Естонії, де до 1926 викладав у Таллінн. військ. уч-щі й на курсах Генштабу естон. армії. На еміграції друкувався у ж. «Часовой» та г. «Возрождение» (Париж). Був засн. «рос. школи», яка стверджувала, що військ. доктрина мусить мати нац. характер і будуватися на вивченні рос. військ. мист-ва в його класич. зразках. Найповніше свої погляди виклав у праці «История воєнного искусства как наука» (С.-Петербург, 1912).

Пр.: Курс истории русского воєнного искусства. С.-Петербург, 1909–13. Вып. 1–7; Военное дело в эпоху императора Павла I // История русской армии и флота. Т. 3. Москва, 1911; Значение В. О. Ключевского для русской военной исторической науки // Изв. Император. Николаев. воєн. академии. 1911. № 21.

Літ.: Павловский И. Ф. Первое дополнение к краткому биографическому словарю ученых и писателей Полтавской губернии с половины 18 века. П., 1913; Бескровный Л. Г. Очерки военной историографии России. Москва, 1962; Климова К. Перший військово-історичний часопис в Україні // Військ.-істор. альм. 2001. № 2(3).

С. І. Білокінь

Стаття оновлена: 2003