Без’ядерний статус України (БСУ) - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Без’ядерний статус України (БСУ)

БЕЗ’Я́ДЕРНИЙ СТА́ТУС УКРАЇ́НИ (БСУ) – особливість воєнної політики й міжнародно-правових зобов’язань України, пов’язаних з добровільною відмовою від третього в світі за величиною потенціалу ядерних озброєнь і дотриманням основних принципів цього статусу – зобов’язанням не виробляти, не розміщувати й не випробовувати ядерну зброю на своїй території. Вперше БСУ згадується в Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990), в якій УРСР урочисто проголосила про намір стати постійно нейтрал. державою, яка не братиме участі у військ. блоках і дотримуватиметься неядер. принципів. 24 жовтня 1991 ВР України затвердила постанову «Про без’ядерний статус України». Підтверджуючи висловлений у Декларації намір дотримуватися 3-х неядер. принципів, усвідомлюючи необхідність суворого додержання Договору про нерозповсюдження ядер. зброї (ДНЯЗ) 1968, прагнучи зробити внесок у зміцнення міжнар. режиму нерозповсюдження ядер. зброї, ВР України заявила про таке: 1) наявність на тер. України ядер. зброї колиш. СРСР є тимчасовою; 2) тепер ця ядерна зброя перебуває під контролем відповід. структур колиш. СРСР. Україна наполягає на праві свого контролю за незастосуванням ядер. зброї, розташ. на її тер.; 3) Україна проводитиме політику, спрямовану на повне знищення ядер. зброї та компонентів її базування, що розташ. на тер. Укр. держави. Вона має намір зробити це у мін. терміни, виходячи з правових, тех., фінанс., організац. та ін. можливостей, з належ. забезпеченням еколог. безпеки. В Україні буде розгорнуто широку програму конверсії оборон. пром-сті, перепрофілювання частини військ.-пром. потенціалу на потреби екон. та соц. розвитку; 4) Україна як одна з правонаступниць колиш. СРСР додержуватиметься положень Договору між США та СРСР про скорочення стратегічних наступал. озброєнь 1991 в частині, що стосується ядер. озброєнь, розташ. на її тер. Україна готова розпочати переговори з Білоруссю, Казахстаном, РФ, за участі відповід. структур колиш. СРСР, про знищення стратег. ядер. озброєнь, що підпадають під дію цього Договору; 5) Україна вживатиме заходів для знищення всіх ін. ядер. озброєнь, розміщених на її тер., і з цією метою, в разі необхідності, готова брати участь у переговорах з усіма зацікавленими сторонами, зокрема через чинні багатосторонні механізми в галузі роззброєння; 6) Україна вживатиме належних заходів щодо забезпечення фізичної безпеки ядер. зброї, яка перебуває на її тер., протягом усього часу до повного знищення цієї зброї; 7) Україна має намір приєднатися до ДНЯЗ як неядерна держава й укласти з МАГАТЕ відповідну угоду про гарантії. На підставі цих документів Україна здійснювала адм. контроль та упр. стратег. ядер. силами на своїй тер., а також отримала можливість здійснювати контроль за розкомплектацією ядер. боєзарядів, що вивозяться на тер. Росії. Фінанс. та тех. допомога для набуття Україною без’ядер. статусу була отримана завдяки підписанню Тристорон. угоди Україною, США, Росією від 14 січня 1994. У ній передбачалася фінанс. компенсація за ядерні боєзаряди. РФ передала Україні тепловидільні елементи для ядер. електростанцій, які містили 100 т низькозбагачуваного урану. Україна передала 200 ядер. боєголовок від ракет СС-19 і СС-24 для їх ліквідації. Було досягнуто домовленості зі США про збільшення компенсації за демонтаж ядер. боєзарядів до 350 млн дол. Цією Угодою гарантовано безпеку й територ. цілісність України, яка добровільно позбулася атом. зброї. США та Росія зобов’язалися утримуватися від екон. тиску, від погрози силою або її застосування проти територ. цілісності чи політ. незалежності України й заявили, що ніякі їхні озброєння ніколи не будуть застосовані проти України, окрім як у цілях самооборони. Пізніше до таких гарантій Україні приєдналася Велика Британія, підписавши Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до ДНЯЗ. В обмін на гарантії безпеки Україна зі свого боку зобов’язалася ліквідувати всю ядерну зброю, окрім стратег. наступал. озброєння, дислокованого на її території.

Після розпаду СРСР понад 30 тис. його ядер. боєголовок опинилися на тер. України, Білорусі, Казахстану та Росії. 21 грудня 1991 в Алма-Аті після підписання 11-ма колиш. респ. СРСР Протоколу про факт припинення існування СРСР, усі 4 держави, на тер. яких залишилася ядерна зброя, підписали угоду. Вона передбачала передання всієї тактич. ядер. зброї РФ для демонтажу під спіл. контролем. При цьому використання зброї, яка підлягає ліквідації, президент РФ повинен був узгоджувати з лідерами ін. ядер. держав. Важливо зазначити, що Казахстан тоді не погодився ліквідувати зброю на його тер. та приєднатися до ДНЯЗ як без’ядерна держава. Україна й Білорусь пообіцяли це зробити. 30 грудня 1991 підписано Угоду СНД зі стратег. сил, яка передбачала, що Україна має передати чи ліквідувати всю тактичну зброю до 1 червня 1992, а всю стратегічну – до кінця 1994. Після підписання 23 травня 1992 в Лісабоні представниками України, Білорусі, Казахстану, РФ та США окремого протоколу до договору СТАРТ-1, Україна мала ліквідувати тільки 130 ракет старого зразка типу СС-19, розташ. на її тер., зберігаючи 46 ракет найновішого типу СС-24 та ядерні бомбардувальники. Підписання цього протоколу одночасно допускало визнання цих країн ядер. державами (хоча й тимчасово). 19 жовтня 1993 ВР України прийняла Воєнну доктрину України. У ній, у підрозділі 1. 3. «Ставлення України до ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення» йдеться про те, що «...Україна вважає застосування ядерної зброї неприпустимим... Україна має намір у майбутньому стати без’ядерною державою». 14 січня 1994 на зустрічі, яка була організована в Москві, Президенти України, РФ та США підписали Тристоронню угоду щодо ядер. зброї України. Протягом 1993–94 Україна виконала величез. обсяг робіт: з бойового чергування було знято 40 ракет, понад 300 боєзарядів вивезено на рос. підпр-ва для їх подал. розкомплектування та знищення. Ухвалюючи 1991 рішення про досягнення без’ядер. статусу, Президент України Л. Кравчук і ВР України недостатньо чітко уявляли собі всю складність і багатогранність процесу ядер. роззброєння, масштабність і витратність процедур скорочення наступал. озброєнь, дислокованих на тер. України. Добровільно, в односторонньому порядку беручи на себе ці зобов’язання, Україна розраховувала на адекватну реакцію зх. держав. Незважаючи на парадоксальність ситуації – від ядер. зброї добровільно й назавжди відмовилася велика європ. держава,– замість порозуміння й підтримки Україна відчула екон. та політ. тиск. Значення України у світ. процесі ядер. роззброєння ще належить усвідомити усьому світ. співтовариству.

Літ.: Перепелиця Г. М. Без’ядерний статус і національна безпека України. К., 1998; Геополітика України. Х., 1999; Україна і світ: проблеми міжнародної співпраці та колективної безпеки. К., 1999; Гречанінов В. Під без’ядерною парасолькою. Україна та її ядерні можливості: ілюзії і реальність // Політика і час. 1999. № 8; Сорока М. Світ відкриває Україну. Про зовнішню політику української держави у 90-х рр. ХХ століття: Статті. Документи. Коментарі. К., 2000.

А. М. Павленко, А. В. Атрохов

Стаття оновлена: 2003