Бейлін Ісак Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бейлін Ісак Григорович

БЕ́ЙЛІН Ісак Григорович (27. 04(09. 05). 1883, м. Прилуки, нині Черніг. обл.– 09. 03. 1965, Москва) – біолог. Д-р біол. н. Закін. Казан. ун-т (1913). Працював на Воронез. губ. станції захисту рослин (1915–21); кер. фітопатол. відділу Воронез. обл. с.-г. дослід. станції (1921–30); у Моск. ботан. саду (1941–45); від 1947 – в Лаб. еволюц. екології АН СРСР. Брав участь в експедиціях у Караґандин. обл., на Кавказ, у Крим, в Україну, на Закарпаття. Працював в Ін-ті лісу АН СРСР. Один з основоположників вітчизн. епіфітотіології – науки про закони виникнення, поширення й затухання хвороб рослин, їх попередження та засоби боротьби з ними.

Пр.: Новая форма переноспоровых на цветах Scutellaria gabriculata L. // Защита растений. 1924. № 1; Заразиха и меры борьбы с ней. Воронеж, 1930; Болезни масличных культур // Болезни и вредители масличных культур. Москва, 1939.

Літ.: Искрин М. Укротитель эпифитотий // С. хоз-во Нечерноземья. 1983. № 11; Парнес В. А. Исаак Григорьевич Бейлин. Москва, 1983; Попкова К. В. Создатель отечественной эпифитотиологии // Наука и жизнь. 1983. № 10; Минкевич И. И. Жизнь, отданная науке // Изв. вузов. Лесн. журн. 1985. № 3.

Н. В. Попович

Стаття оновлена: 2003