Бек Юзеф

БЕК Юзеф (Beck Józef; 04. 10. 1894, Варшава — 05. 06. 1944, Стинешть, Румунія) — польський державний і політичний діяч, полковник. Під час 1-ї світової війни — офіцер легіонів Ю. Пілсудського. Спів­організатор травневого пере­вороту в Польщі 1926, після якого очолив кабінет військ. міністра. Віце-премʼєр (1930–32), міністр закордон. справ (1932–39). Проводив політику балансува­н­ня між Німеч­чиною і Францією та її союзниками. 1934 під­писав пакт про ненапад з Німеч­чиною, 1938 під­тримав гітлерів. агресію проти Чехо-Словач­чини. Лише на початку 1939 був змушений змінити політ. орієнтацію і в березні 1939 під­писав угоду з Великою Британією. Як один із провід. політиків режиму санації, проводив політику полонізації українців, під­тримував окупацію Закарпа­т­тя Угорщиною з метою забезпече­н­ня без­посереднього сусідства Польщі з Угорщиною і створе­н­ня кращих умов для польс.-угор. спів­праці у боротьбі проти укр. визв. руху. Після нападу СРСР на Польщу у вересні 1939 ви­їхав до Румунії, де був інтернований.

Літ.: Климовский Д. С. Германия и Польша в локарнской системе европейских отношений: Из истории зарождения второй мировой войны. Минск, 1975; За­шкільняк Я., Крикун М. Історія Польщі від найдавніших часів до наших днів. Л., 2002.

К. Є. Науменко

Завантажити статтю