Белей Іван - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Белей Іван

БЕЛЕ́Й Іван (01. 07. 1899, м-ко Войнилів, нині смт Калус. р-ну Івано-Фр. обл. – 02. 07. 1970, похов. у Філадельфії, США) – лікар, громадський діяч. Д-р медицини. Закін. Укр. академ. г-зію у Львові. В роки нац.-визв. змагань був четарем УГА. Мед. студії почав в Укр. таємному ун-ті у Львові, закін. у Празькому ун-ті. Від 1928 належав до Укр. лікар. т-ва. Працював лікарем у Войнилові. Був головою осередку «Просвіти», часто виступав з доповідями на мед. та літ. теми. Його стараннями у Войнилові збудовано Нар. дім. Під час 2-ї світ. війни працював окружним лікарем у Станіславі (нині Івано-Франківськ). 1944 емігрував на Захід, працював у лікарні для укр. переселенців у Мюнхені. 1947–54 жив і працював у Конґо. У важких клімат. умовах Конґо лікував туземців, за що був нагородж. бельг. урядом орденом та удостоєний звання королів. лицаря. Згодом емігрував до США, працював у лікарні св. Йосипа у Філадельфії.

Літ.: Д-р І. Белей (Некролог) // Альм. Станіславівської землі. 1975. Т. 1; Українські лікарі Прикарпаття: Довід. Коломия, 1995.

П. Пундій, Я. В. Ганіткевич

Стаття оновлена: 2003