Белічко Юрій Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Белічко Юрій Васильович

БЕЛІ́ЧКО Юрій Васильович (05. 08. 1932, Харків – 12. 06. 2010, Київ) – мистецтвознавець. Батько Н. Белічко. Канд. мистецтвознавства (1964), проф. (1995). Засл. діяч мист-в України (1994). Чл. НСХУ (1964). Закін. Ін-т живопису, скульптури й арх-ри в Ленінграді (1957; викл. Г. Чубова, Й. Бродський). Працював у Академії буд-ва і арх-ри УРСР (1959–64); від 1965 – у відділі образотвор. мист-ва ІМФЕ АН УРСР; 1974–85 – зав. каф. теорії і історії мист-в, 1985–90 – декан ф-ту теорії та історії мист-в і реставраційного відділ., від 1995 – проф. Нац. академії образотвор. мист-ва і арх-ри. Досліджував творчість укр. митців 19–20 ст., а також характерні особливості розвитку укр. малярства 20 ст.

Пр.: Україна в творчості І. Ю. Рєпіна. К., 1963; Художник і сучасність. К., 1966; Георгій В’ячеславович Якутович. К., 1968; Георгій Малаков. К., 1974; Тема–ідея–образ. Тенденції розвитку сучасного українського образотворчого мистецтва. 1945– 1972. К., 1975; Художник. Мистецтво. Час: Зб. вибраних автор. мистецтвознавчих статей. К., 1982; Крізь віки. Київ в образотворчому мистецтві 12–20 століть. Живопис. Графіка. К., 1982 (співавт.); Український живопис. Володимир Сидорук. 1925–1997. Повернення майстра: Альбом. К., 2001 (співавт.).

І. Н. Бугаєнко

Стаття оновлена: 2016