Бельгія, Королівство Бельгія

БЕ́ЛЬГІЯ, Королівство Бельгія (нім. Belgien, франц. Belgique, Royaume de Belgiquе, нідерланд. Belgiё, Koninkrijk Belgiё) — держава на пів­нічному заході Європи. На Пн. межує з Нідерландами, на Сх. — з Німеч­чиною та Люксембурґом, на Пд. і Пд. Зх. — з Францією. На Пн. Зх. омивається Пів­нічним м. Площа 30 528 км². Насел. бл. 10,23 млн осіб (2002). Етнічні групи: фламандці — 58 %, вал­лони — 33 %, французи, німці, італійці, марок­канці. Офіц. мови: нідерландська, французька й німецька. Віро­сповіда­н­ня: католики — 90 %, проте­станти, юдеї, мусульмани. Столиця — Брюссель (959,3 тис. осіб на 2002). Найбільші міста (тис. осіб на 2002): Антверпен (500), Ґент (224,2), Шарлеруа (200,8), Льєж (185,6). Держ. устрій — кон­ституц. парламентська монархія. Глава держави — король, глава коаліц. уряду — премʼєр-міністр. Законодав. орган — двопалат. парламент. Багатопарт. система, гол. партії: соц.-християн., соціаліст. і ліберальна (поділені за мовним критерієм). Від 1993 править король Альберт ІІ. Грошова одиниця — євро (до 2002 бельг. франк). Назва держави походить від племені бельгів, які заселяли цю територію. У 57 до н. е. заво­йована Римом, романізована; у 4 ст. н. е. християнізована. З Бельгійської Гал­лії бере початок Держава франків, яка за часів правлі­н­ня Карла Великого охоплювала практично всю Зх. Європу. Після поділу королівства 843 майже вся тер. Б., окрім Фландрії, що належала франц. королям, стала частиною Лотаринґії, яка 879 була при­єд­нана до Сх.-Франк. королівства (Німеч­чини). У середні віки Б., зокрема Фландрія, була однією з найроз­виненіших частин Європи, ві­домою своїм ткац. виробництвом. У 1384 Фландрія була при­єд­нана до Бурґундії. Від 1477 під панува­н­ням Габсбурґів, від 1556 — їхньої ісп. гілки, від 1714 — австр. гілки. 1789–91 антиавстр. пов­ста­н­ня. На­прикінці 17 — поч. 18 ст. внаслідок воєн з Іспанією частина Б. пере­йшла до Франції, а 1795 Б. була цілком при­єд­нана до Франції. До 1713 Б. називали Іспанськими Нідерландами, від 1713 — Ав­стрійськими Нідерландами. 1815 обʼ­єд­нана з Нідерландами. Однак католики-бельгійці не бажали пере­бувати під владою короля-проте­станта. Внаслідок антигол­ланд. пов­ста­н­ня та ріше­н­ня Лондон. конф. 1830–31 здобула незалежність і було утворене Королівство Б. 4 червня 1831 королем Б. обрано Леопольда І. В обох світ. війнах окупована Німеч­чиною. 1919 на під­ставі Версал. договору при­єд­нані округи Опен і Мальмеда. 1940 — капітуляція короля Леопольда ІІІ, уряд в еміграції (Лондон).

Історично зумовлений поділ Б. на нідерландомовну Фландрію, франкомовну Вал­лонію та наявність німецькомовної меншини в провінції Льєж Вал­лон. регіону. 1963 законодавчо закріплено «мовний кордон» між фламандцями і франкофонами. 1970–93 Б. пере­творено з унітарної на федеративну державу й за геогр. та екон. ознаками поділено на 3 регіони: Фламандський (5,9 млн осіб), Вал­лонський (3,4 млн осіб) і «Брюс­сель — Столиця» (959,3 тис. осіб). Від 18 ст. і особливо від 1830, коли Брюс­сель став столицею Б., в ньому по­ступово починає пере­важати франц. мова (єдина на той час офіц. мова), витісняючи нідерландську (від 1898 — офіційна). За культурно-мовною ознакою Б. поділено на 3 спільноти: Фламандську (бл. 6,1 млн — насел. Фландрії й нідерландомовні жителі (15 %) регіону «Брюс­сель — Столиця»), Французьку (бл. 4,1 млн — насел. Вал­лонії та франкомовні жителі (бл. 85 %) регіону «Брюс­сель — Столиця») та Німецькомовну. Сучасна Б. ві­ді­грає помітну роль у житті Європи: в Брюс­селі міститься штаб-квартира НАТО і засідає парламент ЄС. Країна є чл. ООН (від 1945), НАТО (від 1949), Бенілюксу (від 1960), ЄС (від 1993), ОБСЄ.

Більшу частину Б. за­ймає надбережна низовина (складається з піщаних дюн і польдерів — надбереж. ділянок землі), що пере­ходить у Центр. плато. На Пн. — рівнин­на Фландрія, у центр. частині — горбистий Брабант, на Пд. Сх. — низькі пасма Арденн (вис. 460 м). Найвища точка Б. — г. Ботранж (вис. 694 м). Гол. ріки: Схельда, Маас. Клімат помірний, морський. Серед. температура січня від –1° до +4 °С, липня — від +12° до +23 °С. Ґрунти бурі лісові та підзолисті. Дубово-грабові та букові ліси (21 % тер.) в Арден­нах, вересовища і торфовища. В Арден­нах — нац. парк.

Б. — високороз­винена країна зі значною сферою послуг (торгівля, туризм — 2/3 ВНП) і високотехнол. галузями промисловості та с. господарства. Обсяг ВНП (1995) — 250,71 млрд дол. США, на душу насел. — 24 710 дол. США. У промисловості пере­важають кольорова та чорна металургія, машинобудува­н­ня (турбіни), виробництво зброї, автомобілів, пере­робка нафти, хім., нафтохім., деревооб­робна (меблі, папір), ювелірна (огранка діамантів) галузі, традиц. текс­тил. виробництво (Фландрія), електроніка, випуск комунікац. обладна­н­ня. С. госп-во високо­продуктивне. Хоча його частка у ВНП не пере­вищує 2 %, забезпече­н­ня населе­н­ня пере­важною кількістю продтоварів пере­вищує 100 %. Його основу складають середні фермер. господарства. Гол. галузь с. господарства — мʼясо-молочне тварин­ництво. Осн. с.-г. культури: пшениця, ячмінь, цукр. буряк, картопля, овочі. Роз­винене рибальство. Густа мережа сучасних залізниць, автострад, що освітлюються вночі, вод. шляхів (канал Альберта). На тер. Б. є великі морські порти: Антверпен (2-й після Рот­тердамського порт Європи), Ґент, Брюґ­ґе. Екс­портує чавун, сталь, хім. продукцію, вироби машинобудува­н­ня, текс­тиль; імпортує руди: залізну та кольор. металів, нафту, бавовну. Осн. торг. партнери: Німеч­чина, Франція, Нідерланди, Велика Британія.

Після здобу­т­тя Україною незалежності 1991 укр.-бельг. взаємини набули характеру стосунків між рівноправними європ. державами. 31 грудня 1991 Б. ви­знала Україну як незалежну державу, 10 березня 1992 між ними були встановлені дипломат. стосунки. Створ. широку договірно-правову базу, яка охоплює осн. сфери дво­сторон­нього спів­робітництва. Між­державний Договір про взаєморо­зумі­н­ня й спів­робітництво, який набув чин­ності 10 грудня 2000, створив правові можливості для роз­витку нових форм спів­праці на федерал. та регіонал. рівнях. 1994– 97 торг. обмін між Україною й Б. щорічно зро­став на 30 %, у результаті чого Україна стала третім найбільшим партнером Б. у Центр. та Сх. Європі. З Україною Б. має Угоду про за­охоче­н­ня та взаємний захист інвестицій (1996), Конвенцію про запобіга­н­ня по­двійному оподаткуван­ню та ін. угоди. Нині Б. посідає 4-е м. серед найважливіших торг. партнерів України з-поміж країн-членів ЄС. Водночас від­бувається зро­ста­н­ня бельг. інвестицій та кількості укр.-бельг. спільних під­приємств. Перша бельг. інвестиція у від­роджувану Україну — бельг.-укр. СП «Ватра–Шредер» (засн. 1990), яке має завод у Тернополі, що виробляє освітлювальні прилади. Одне з його досягнень — освітле­н­ня Хрещатика та Європ. площі в Києві. Понад 50 % бельг. коштів інвестовано у харч. пром-сть, 10 % — у сферу машинобудува­н­ня та металооб­робки. Від­чутні результати діяльності всесвітньо ві­домої бельг. компанії «Інтербрю», нині найбільшого виробника пива в Україні. Компанія «Трактебель», яка пустила в Києві перший електрич. трамвай, сьогодні працює на укр. ринку в одній із найсучасніших галузей — ядерній енергетиці. Успішно роз­вивається регіональне екон. спів­робітництво між Україною і Б.

В Б. діє 7 академій, 8 університетів. Найві­доміші музеї: в Антверпені — Королів. музей мистецтв з колекцією робіт П. Рубенса та ін. фламанд. митців, Музей Плантен-Моретус (зберігається 1 прим. Острозької Біблії, від 1581); Королів. музей мистецтв у Брюс­селі; Музей вал­лон. мистецтва у Льєжі. Серед ін. ви­значних памʼяток у Брюґ­ґе: церква св. Крові (12 ст.), церква Нотр-Дам, ринкова площа із дзвіницею (вис. 103 м; обидві — 13 ст.), собор св. Сальватора (13–14 ст.), ратуша 14 ст., мармурова статуя Мадон­ни з дитям роботи Б. Мікеланджело. В м. Картрайк: замок, цитадель, готич. собор Нотр-Дам (1211), у якому є картина А. ван Дейка «Воздвиже­н­ня Хреста», ратуша 16 ст. В Ґенті: собор св. Бавона, в якому зберігаються гробниці 10 ст. і знаменитий «Ґентський вівтар» (1432), роз­писаний Г. і Я. ван Ейками. В Антверпені — готич. собор Нотр-Дам (14–15 ст.), шпиль якого сягає 121,9 м, готична церква св. Павла, ратуша (обидві — 16 ст.). У Льєжі: церква св. Павла (10 ст.), Палац правосу­д­дя (16 ст.). У Брюс­селі: церква св. Михаїла (13 ст.), центр. май­дан у готич. стилі (15 ст.), Королів. палац, Палац правосу­д­дя (19 ст.).

Перші торг. звʼязки між Україною і Б. склалися за часів Київ. Русі, тривали у 16–17 ст., в часи роз­квіту фламанд. господарства. В Україні бували купці й ремісники з Фландрії та Вал­лонії, а також ченці (бенедиктинці, єзуїти). Гравери створили чимало порт­ретів видат. діячів України, карто­графи по­значали на своїх картах укр. землі, а фламанд. і франкомов. преса цікавилися подіями в Україні. У 19 ст. бельг. під­приємці брали участь у роз­витку гірн., маш.-буд. та цемент. пром-стей, міськ. господарства в Україні, бельг. капітало­вкладе­н­ня становили бл. 1 млрд бельг. франків (1880–90). До 1-ї світової війни в Б. пере­бувала невелика кількість українців (робітники, студенти), які організували в м. Льєж першу громад. організацію — Руську без­сторон­ню громаду. У період від­будови укр. державності 1918 в бельг. пресі зʼявилися прихильні стат­ті про Україну, що надало можливість укр. дипломат. пред­ставництвам роз­почати пере­говори з урядом Б. 1919–23 спочатку в Гаазі, згодом у Брюс­селі діяла дипломат. місія УНР з повноваже­н­нями на Б. і Нідерланди на чолі з проф. А. Яковлєвим і генерал-хорунжим О. Осецьким — пред­ставником Укр. ЗС. Після поразки нац.-визв. боротьби до Б. прибула не­значна кількість вояків Армії УНР та УГА, а також політ. емі­грантів. 1920 в найбільших залах кількох бельг. міст з великим успіхом від­булися концерти Укр. респ. капели О. Кошиця. Для багатьох бельгійців це було перше зна­йомство з Україною та її вокал. мистецтвом. Широку політ. діяльність проводив у Б. Д. Андрієвський (голова Європ. федерації українців), який спільно з ін. громад. діячами в Б. та Франції ви­ступив на захист прав українців на рідних землях. Вони пові­домляли про штучно організований більшовиками голодомор у рад. Україні 1932–33, ви­ступали проти нище­н­ня польс. владою укр. православ. святинь на Під­ляш­ші, Холмщині та Волині. У 1920-х рр. Б. неодноразово від­відував Андрей Шептицький. У 1920–30-х рр. організовано укр. від­діли в Світ. та Військ. музеях, Королів. б-ці в Брюс­селі. Тоді ж опубл. низку ви­дань, що містять ві­домості про Україну: «Чому українці воюють і воюватимуть проти Радянської Росії» (1920), «Шевченко, його життя і творчість» Р. Маргана, «Українське мистецтво» С. Корбіо (обидва — 1928), «В степу» (1935) Б. Курба. Матеріали про Україну та її культуру друкувалися також у літ. ж. «La Nervie» (1928, № 4, 5, 7).

У 30-х рр. бл. 40 родин незаможних і без­земельних укр. селян із Закарпа­т­тя з екон. причин емігрували до бельг. провінції Лімбурґ. У між­воєн. період у Б. проживало бл. 300 етніч. українців, працювало Товариство колиш. укр. вояків у Б. (1934–40, від­новл. 1948). Під час 2-ї світової війни чимало українців виїхало з Б. 1945 під час на­ближе­н­ня рад. військ багато українців, які були на примус. роботах у Німеч­чині, виїхали до Б. 1947 у Б. мешкало бл. 10 тис. етніч. українців, що було, зокрема, повʼязане з при­їздом молодих українців із нім. таборів для біженців і пере­міщених осіб на дворічну контрактову працю до бельг. вугіл. копалень. 1949 після закінче­н­ня контракту частина українців повернулася до Німеч­чини, решта в пошуках кращої долі виїхала до США, Канади, Арґентини, Бразилії й Австралії. 1955 в Б. налічувалося 5 тис. етніч. українців. Своєю організованістю та числен­ними маніфестаціями на захист людських і нац. прав укр. громада здобула заг. ви­зна­н­ня й повагу ін. етніч. груп у Б. Для допомоги біженцям, захисту прав осіб укр. походже­н­ня, зокрема від примусової репатріації до СРСР (від­повід­но до союзницьких домовленостей у Ялті), збереже­н­ня нац. самобутності та етніч. ідентичності у червні 1945 створ. Укр. допомоговий комітет (УДК) у Б. (голова М. Граб; від­діл. — Жін. обʼ­єдн., гурток Пласту), який 1947–49 мав 26 філій і 3 станиці з 4 тис. чл., понад 10 хорів, танцювал. і драм. гуртків. 1929 у Льєжі створ. Нац. союз укр. студентів, який згодом пере­носить свою штаб-квартиру до університет. м. Левен. У 1930-х рр., із прибу­т­тям на навч. до Левена групи молоді з Галичини, укр. студент. громада збільшилася до понад 80 осіб і стала однією з найбільших небельг. студент. груп. Укр. студенти головували в Обʼ­єдн. студентів-іноземців у Левені. 1947–53 у Левен. університеті навч. понад 70 українців. Тоді ж було від­крито Укр. студент. дім. 1947 створ. Укр. наук.-освітнє товариство (УНОТ), при якому 1948–49 діяло пресове бюро (Левен). Створ. також студент. товариство «Обнова», Комітет допомоги укр. студентам у Левені, Спілку укр. молоді (СУМ, 21 осередок), Союз укр. робітників у Б. (СУРБ), Союз українців у Б. (СУБ) і Центр. госп.-кооп. обʼ­єдн. укр. еміграції «Дні­про» (обидва — 1949). У 1948 від­бувся 1-й кон­грес українців у Б., на якому створ. Гол. раду укр. громад. організацій (ГРУГОБ). Серед укр. друков. вид.: часопис «Вісті УДК», катол. ж. «Голос Христа Чоловіколюбця» (обидва — від 1945), місячник «Тризуб» (1947–48). Працювали видавництва: Укр. від­діл Альфонсіян. б-ки отців Редемптористів у Левені, видавництво К. Мулькевича (1945–46), Укр. катол. пресова служба під керівництвом о. Б. Куриласа. Для дітей українців діяли «четвергові» школи. 1966 укр. організації при­дбали в Арден­нах центр-оселю вихова­н­ня та від­починку «Франкополе», на тер. якого діють молодіжні літні табори, зимові курси україно­знавства для студент. молоді, зʼ­їзди і кон­греси організацій. 1972 Я. Добош, голова СУМ у Б., під ви­глядом туриста від­відав Львів і Київ для викона­н­ня зав­да­н­ня Закордон. Частин ОУН і був звинувачений органами КДБ у проведен­ні т. зв. антирад. діяльності. Це було викори­стано як зачіпку для арештів великої групи патріотично налаштованих пред­ставників інтелігенції в Україні після таємної по­станови ЦК КПУ про боротьбу з «самвидавом». 1975–80 укр. організації Б. почали згортати свою діяльність, що зумовлено, насамперед, зміною поколінь. Краще збереглися церк. організації. У Б. діють парафії УАПЦ та УГКЦ (у Брюс­селі, Ґенку, Льєжі, Левені, Кольфонтені, і Мораж-Бусуа). Зведений 1988 у стилі укр. бароко православ. собор св. архістратига Михаїла в Ґенку став гол. центром від­значе­н­ня в Зх. Європі 1000-літнього ювілею хреще­н­ня України-Руси. При соборі діє парафіяльний хор і музей укр. ужитк. мистецтва. У Ґенку діє також укр. катол. церква св. Івана Хрестителя. У м. Банне, де щороку від­бувається традиц. проща українців Зх. Європи, коштом укр. громади зведено памʼятник 1000-літтю хреще­н­ня України-Руси. В Б. діють для дітей — укр. субот. школи в Рокурі (льєзька «Рідна школа»), Антверпені й Кольфонтені; для дорослих — Укр. культурно-реліг. центр ім. св. Софії в Рокурі, Укр. реліг. харитатив. центр ім. св. Софії в Ґенку, укр. центри «Народний дім» у Ґенку й Левені, укр. нар. доми в Кольфонтені й Мораж-Бусуа, в яких організації укр. діаспори спільно з дипломат. пред­ставництвами України в Б. від­значають нац. свята України, традиц. нар. свята й ін. масові заходи. Нині в Б. нараховується бл. 5 тис. етніч. українців. У 20 ст. у Б. ви­йшла друком значна кількість літератури, присвяч. Україні, зокрема «Lʼimportance économique de lʼUkraine: Recueil» («Економічне значе­н­ня України: Зб.», 1920), А. Cipe «lʼUkraine» («Україна», 1931), «La famine en Ukraine: ses horreurs, ses causes et ses effets» («Голод в Україні: його жахи, його причини і його наслідки», 1934; усі — Брюс­сель), В. Маркусь «Lʼincorporation de lʼUkraine subcarpathique à lʼUkraine soviétigue 1944–1945» («Включе­н­ня Під­карпатської України в Радянську Україну», Левен, 1956), А. Олійник «Ukraine, qui es — tu?» («Україно, хто ти?», Флемаль, 1993).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю