БЕ́МКО Володимир (16. 09. 1889, м. Козова, нині Терноп. обл. — 15. 08. 1965, Нью-Йорк) — громадський діяч. Закін. Бережан. г-зію, Львів. університет, ви­вчав право у Краків. університеті. За студент. заворуше­н­ня у Львові 1 липня 1910 засудж. на «процесі 101-го» до 3-х місяців вʼязниці. З поч. 1-ї світової війни мобілізований до австр. війська: воював на серб. та італ. фронтах, був поранений. Пере­ведений до коша 24-го піхот. полку в Коломию, де став ініціатором створе­н­ня таємного «Військ. комітету» й організатором військ. пере­вороту 1 листопада 1918. Коман­дант бо­йового від­тинку «Нижнів», заст. коман­данта етап. команди УГА (1919), звʼязковий старшина УГА при штабі добровіл. армії генерала Шил­лінга в Одесі, за­ступник голови ліквідац. комісії УГА в Києві (1920). Пере­жив оточе­н­ня в «чотирикутнику смерті». Організатор «Рідної школи», оборонець у політ. процесах. Від 1939 — на еміграції (м. Зальцбурґ, Австрія). Очолював Укр. центр. обʼ­єд­на­н­ня. Від 1953 — у Ньюарку (шт. Нью-Джерсі, США).