БЕН Степан (справж. — Бендюженко Степан Федорович; 16(29). 10. 1900, с. Лозуватка, нині Шполян. р-ну Черкас. обл. — 01. 11. 1937, Черкаси) — поет. Закін. учит. семінарію в Кирилівці. У 30-х рр. на­вчався у Черкас. ін­ституті соц. вихова­н­ня та Київ. ІНО. У 20–30-х рр. учителював. Друкувався від 1921. Був чл. Спілки селян. письмен­ників «Плуг» (1924). Організаційно належачи до «Плуга» й маючи за основну «фактуру» своїх творів сільс. дійсність, Б. власні ідейно-естет. позиції ладнав під впливом київ. «неокласиків», пере­довсім М. Зерова й П. Филиповича, з якими був особисто зна­йомий і які опікувалися його твор. зро­ста­н­ням. Поезія Б. вирізняється свіжістю й щирістю худож. вислову, багатством барв, інтонацій, гуманіст. тенденцією. Для його вірша властива й класична, й модерна метрика. 1929 у Харкові ви­йшла перша і єдина зб. віршів «Солодкий світ». Провід­ні мотиви творчості — краса й гармонія світу, природи, філософічність, елементи трагедійності. У тому ж 1929 був заарешт. за міфічні звʼязки з СВУ. Від­був пів­року увʼязне­н­ня. Згодом учителював на Звенигородщині. Вдруге заарешт. 1937. Публікації, які збереглися, свідчать, що Б. мав стійкі соц. й нац. пере­кона­н­ня, прагнув по­єд­нати у своїй творчості «солодку» й «гірку» любов до України та її народу з любовʼю до «людини світової» — вільної, роз­кутої, ні від кого не залежної. У жовтні 1937 був засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1958.