Бендер Віталій Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бендер Віталій  Петрович

БЕ́НДЕР Віталій Петрович (псевд. і крипт.: В. Дончак, Бен д’Е, Л. Любава, О. Кей, Вол. Токар, Ст. Петелько, Ол. Райт, Студент, П. Р. Бендя та ін.; 05. 01. 1923, ст. Слов’яно-Сербська, нині смт Луган. обл. – 30. 10. 1991, Лондон) – прозаїк, публіцист, громадсько-політичний діяч. Як солдат рад. армії потрапив у нім. полон (був двічі поранений). Зголосився до дивізії «Галичина» (згодом 1-ша дивізія Укр. Нац. Армії). В англ. полоні (табір Ріміні, Італія) почав писати оповідання й новели. Співпрацював із г. «Українська думка» (Лондон), «Свобода» (Нью-Йорк), «Український робітник» (Торонто). Від 1950 оповідання та нариси вміщував у г. «Українські вісті», 1954–57 – її ред. Працював у монітор. секції радіокорпорації Бі-Бі-Сі. Автор зб. «Марко Буджа» (1946), «Навздогін за ворогом» (1947), «Минулі дні» (1947; усі – у Ріміні, циклостиль), роману в 2-х кн. «Марш молодості» (Мюнхен, 1954), детективно-розваж. твору «Вечірній гість» (Вінніпеґ, 1984), нарисів-спогадів «Станція Пугаловська» (Торонто, 1984), «Фронтові дороги» (1987), «Іван Багряний зблизька (в річницю смерті)» // «Укр. вісті», 1964, № 38–40, «Іван Багряний – людина великого серця й помислу» // «Українська революційно-демократична партія», Чикаґо; К., 1997 та ін. публікацій.

Літ.: В. Бендер помер в Англії // Свобода. 1991, 19 листоп.; Вірний М. Остання зустріч // Укр. вісті. 1992. № 13.

О. В. Шугай

Стаття оновлена: 2003