Бендери - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бендери

БЕНДЕ́РИ (молд. – Bender) – місто Молдови, райцентр. Ін. назва – Тишно. Знаходиться в Бессарабії на правому березі Дністра. Насел. 145,9 тис. осіб (2004): молдавани, євреї, українці, росіяни. Пристань на Дністрі й залізнич. вузол. Розвинуті харч. пром-сть і шовківництво. У Б. – 3 музеї, фортеця, собор (поч. 19 ст.). Поселення, відоме спершу як Тиґіна, існувало на тер. сучас. Б. від 2 ст. до н. е. Від 1538 Б. – ґенуез. місто- фортеця, важливий стратег. пункт для переправи через Дністер. У 16 ст. належало Туреччині, 1812–1918 – повітове торг. місто й фортеця Росії, 1918–40 – адм. одиниця Румунії, від 1940 – у складі Молдови. Б. відомі як один із напрямів козац. походів 16 ст., місце рос.-турец. воєн. дій 18– 19 ст. 5 квітня 1710 у Б. гетьман П. Орлик і козац. старшина уклали т. зв. Конституцію Пилипа Орлика («Пакти і конституції прав і вольностей Війська Запорозького»). З назвою фортеці пов’язана згадка про швед. короля Карла ХІІ, який переховувався побл. Б. У 1770 (під час 1-ї рос.-турец. війни) за часів Катерини ІІ Б. взяли штурмом рос. війська під командуванням графа П. Паніна. За Кучук-Кайнарджій. угодою місто повернене туркам. Під час 2-ї рос.-турец. війни 1789 місто відійшло до Росії, але за Ясським мирним договором знову віддане Осьман. імперії. 1806 Б. втретє захоплені росіянами й за Бухарест. договором 1812 приєднані до Рос. імперії. У 19 ст. в Б. діяли повітове уч-ще, жін. г-зія, лікарня. У березні 1919 з дозволу Антанти тут переправилися через Дністер Запороз. корпус і частини пд.-сх. групи Армії УНР, щоб через Румунію й Галичину дістатися Волині. 1941 населення Б. складали молдавани – 60 %, гагаузи – 18 %, українці – 9 %, росіяни – 6 %. Під час 2-ї світ. війни Б. зазнали великих руйнацій. Побл. Б. у с. Варниця помер гетьман І. Мазепа, похов. у монастирі св. Георгія в Ґалаті.

С. О. Плахотнюк

Стаття оновлена: 2003