Бенетити - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бенетити

БЕНЕТИ́ТИ (Bennettitales)– група викопних деревоподібних голонасінних рослин мезозойської ери. Названо за прізвищем англ. ботаніка Дж. Беннетта. Існували від тріасу до кінця крейдового періоду. Мали просте або розгалужене, іноді бульбоподібне стебло, вкрите панциром з основ черешків відпалих листків. Крона складалася з великого пірчастого, рідше простого листя. Зовн. виглядом нагадували саговники, але різнилися в будові органів розмноження. Б. – єдина група серед голонасін. із двостатевими стробілами-квітами, які ховалися в пазухах листків. Були поширені майже на всій зем. кулі. Порядок налічує бл. 20-ти родів.

Літ.: Криштофович А. Н. Палеоботаника. Ленинград, 1957; Мейн С. В. Основы палеоботаники. Москва, 1987.

Г. Г. Яновська

Стаття оновлена: 2003