Бенеш Едвард - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бенеш Едвард

БЕ́НЕШ Едвард (Beneš Edvard; 28. 05. 1884, Кожлані, Богемія, нині Чехія – 03. 09. 1948, Сезімово-Усті, нині Чехія) – чехословацький державний діяч. Навч. у Карловому ун-ті (Прага) та Сорбонні (Париж). Закін. юрид. ф-т у Діжоні (Франція). 1915–18 – ген. секр. Чехо-Слов. нац. ради в Парижі. 1919 разом з Т. Масариком домігся приєднання Закарпаття до складу Чехо-Слов. Респ. 1918–35 – міністр закордон. справ, 1921– 22 – в. о. прем’єр-міністра, 1935–38, 1940–48 – президент Чехословаччини. 1923– 27 – чл. ради, 1927–38 – голова Ком-ту нац. безпеки Ліги Націй. 1935 уклав договір про дружбу з СРСР. Після Мюнхен. конференції 1938 склав обов’язки президента і емігрував до США, потім до Великої Британії. 1940 очолив чехо-слов. уряд в еміграції. Деякий час викладав на посаді професора у Чиказ. ун-ті. Очолювану ним у Лондоні Нар. раду 1941 країни антигітлерів. коаліції визнали як уряд Чехо-Словаччини, а Б. – як президента. У грудні 1943 підписав у Москві договір між СРСР і Чехо-Словаччиною про дружбу та співроб-во 2-х країн. 1945 за його участі укладено договір між цими 2-ма країнами, за яким Закарпаття відійшло до складу УРСР. 1948 у складній внутрішньо- і зовнішньополіт. ситуації (тиск з боку СРСР) вдруге склав президент. повноваження й незабаром помер. Прихильник демократ. розвитку країни й ведення відкритої політики, започатков. першим президентом Чехо-Словаччини Т. Масариком. Підтримував русофіл. орієнтацію в Закарпатті, але намагався уникати конфронтації між різними нац.-культур. групами, стримував автономіст. прагнення закарпатців. Не виявляв прихильності до укр. ідеї.

Пр.: Речи и статьи. Вып. 1. Прага, 1925; Речь о Подкарпаторусской проблеме. Прага, 1934.

М. М. Вегеш, М. Ю. Токар

Стаття оновлена: 2003