Бенцаль-Карп’як Олена Олександрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бенцаль-Карп’як Олена Олександрівна

БЕНЦА́ЛЬ-КАРП’Я́К Олена Олександрівна (27. 05. 1901, м. Меджибіж, нині Летичів. р-ну Хмельн. обл. – 11. 07. 1990, м. Міннеаполіс, США) – співачка оперети (сопрано) та драматична актриса. Була дружиною М. Бенцаля, а згодом – В. Карп’яка. Закін. г-зію в Проскурові (1918). Артистка Нового львів. театру (1919–20), «Української бесіди» (1922–24), трупи Й. Стадника (1926–29), Театрів ім. І. Тобілевича (1930– 38) та ім. Лесі Українки (1939– 41). На еміграції виступала в Укр. театрі в Німеччині під кер-вом реж. В. Блавацького (1944–50); у США керувала укр. драм. гуртком молоді (1951–54), де поставила «Марію» і «Синів» В. Стефаника, «Лісову пісню» Лесі Українки, «Катерину» М. Аркаса. Президент Міннеапол. відділу Укр. жін. союзу (1950). Була чл. правління Об’єдн. митців укр. сцени (1971–76).

Партії: Діана («Орфей у пеклі» Ж. Оффенбаха), Ілона («Циганське кохання» Ф. Легара), Арсена («Циганський барон» Й. Штраусса), Шаріка, Ксеня («Шаріка», «Гуцулка Ксеня» Я. Барнича), Кулина («Чорноморці» М. Старицького, М. Лисенка), Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського).

Ролі: Маруся, Леся, Наталка («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Маруся Богуславка», «Ніч проти Івана Купала» М. Старицького), Інга («Молода кров» В. Винниченка).

Літ.: Наш театр. Т. 2. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1992. Затварська Р. Корифеї галицьких театрів. Коломия, 1997.

П. К. Медведик

Стаття оновлена: 2003