Бенюк Богдан Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бенюк Богдан Михайлович

БЕНЮ́К Богдан Михайлович (26. 05. 1957, смт Битків Надвірнян. р-ну Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) – актор. Брат П. Бенюка. Нар. арт. України (1996). Чл. НСТДУ та НСКінУ (1989). Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2008). Держ. премія ім. О. Довженка (1999). Орден «За заслуги» 3-го (2007) та 2-го (2010) ступ. Орден св. Михаїла (2002). Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1978; викл. В. Приймак, Н. Биченко). Відтоді працював у Київ. ТЮГу. Від 1980 – у Нац. академ. драм. театрі ім. І. Франка; одночасно – ст. викл. Київ. ін-ту театр. мист-ва (1989–94), від 1996 – викл., доц. каф. режисури Нац. ун-ту культури і мист-в. Разом із М. Гринишиним та А. Хостікоєвим створили «Театральну компанію “Бенюк і Хостікоєв”» (2000). Майстер широкого діапазону, виконує фарсові, комед., характерні, трагікомед. ролі; в будь-якому жанрі створює багатошарові психологічно нюансовані характери. Автор і ведучий популяр. телепрограми «Шоу самотнього холостяка» на 1-му Нац. каналі укр. телебачення (1995–2002), ведучий телепрограми «Біла ворона» на каналі Студії «1+1» (2001–02), нині – ведучий «Бінго-бум-лото» на 1-му Нац. каналі.

Ролі: Калитка («Сто тисяч» І. Карпенка-Карого), Щирий («Момент» В. Винниченка), Бегемот («Майстер і Маргарита» за М. Булгаковим), Юркович («Талан» М. Старицького), Цахес («Крихітка Цахес» Е. Гоффманна), Колобок («Трибунал» А. Макайонка), Собакевич («Брате Чичиков» Н. Садур), Оргон («Тартюф» Ж.-Б. Мольєра), Яго («Отелло» В. Шекспіра); у кіно – Кринкін («Ати-бати, йшли солдати», реж. Л. Биков, 1976), Кудель («Камінна душа», реж. С. Клименко, 1988), Забрьоха («Відьма», реж. Б. Жолдак, 1990), клоун Коко («Капітан Крокус», реж. В. Онищенко, 1990, «Славутич»), Недоторканий («Сорочка зі стьожкою», реж. В. Домбровський, 1992), Горілий («Фучжоу», реж. М. Іллєнко, 1993), Москаль («Москаль-чарівник», реж. М. Засєєв-Руденко, 1995; усі – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).

Р. Г. Коломієць

Стаття оновлена: 2016