Бенюк Петро Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бенюк Петро Михайлович

БЕНЮ́К Петро Михайлович (04. 03. 1946, смт Битків Надвірнян. р-ну Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) – актор. Брат Б. Бенюка. Нар. арт. України (1996). Чл. НСКінУ (1992), НСТДУ. Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2012). Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1971; викл. Б. Ставицький, О. Смолярова, Ю. Олененко). Відтоді працює у Львів. академ. укр. драм. театрі ім. М. Заньковецької. Гострохарактерний різноплановий актор перевтілення.

Ролі: Крамарюк, Тарас Гупаленко («Житейське море», «Суєта» І. Карпенка-Карого), Пипцьо («Човен хитається» Я. Галана), Швейк («Пригоди бравого вояка Швейка» за Я. Гашеком), Малахій («Народний Малахій» М. Куліша), Ірод («Ісус, син Бога живого» В. Босовича), Пічем («Тригрошова опера» Б. Брехта), Онисько («Коханий нелюб» Я. Стельмаха), Едек («Танго» С. Мрожека); у кіно – Корецький, Прокурор («Колесо історії», Одес. кіностудія худож. фільмів, 1981), Отець Василій («Камінна душа», 1988, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Петро Бублик («Кому вгору, кому вниз», 1990, Нац. центр «Рось»), Диякон («Тарас Шевченко. Заповіт», 1992; усі – реж. С. Клименко), Месюра («Відьма», реж. Б. Жолдак), Прокурор («Яма», реж. С. Ільїнська, обидва – 1990), Шикрятов («Голод–33», 1991, реж. Л. Янчук), Самжаренко («Сорочка зі стьожкою», 1992, реж. В. Домбровський), Генерал СБУ («Вперед, за скарбами гетьмана», 1993, реж. В. Кастеллі; усі – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Кизляр-Ага («Роксолана», 1997, реж. Б. Небієрідзе; «Укртелефільм»), Летюк («Загублений рай», 2001, реж. В. Рожко).

С. С. Клименко

Стаття оновлена: 2016