Берві-Флеровський Василь Васильович

БЕ́РВІ-ФЛЕРО́ВСЬКИЙ Василь Васильович (справж. — Вільгельм Вільгельмович, псевд.– Флеровский Н.; 28. 04(10. 05). 1829, м. Рязань, нині РФ — 04. 10. 1918, м. Юзівка, нині Донецьк) — публіцист, економіст. Батько Ф. Берві. Закін. юрид. факультет Казан. університету (1849). Прихильник народниц. руху. 1849–61 працював у Міністерстві юстиції в С.-Петербурзі. 1862–87 Б.-Ф. неодноразово заарештовували. Від­бував засла­н­ня в Астрахані, Сибіру, Архангел. губ. 1896 — спів­роб. земства у Ко­стромі. 1897–1918 жив у Юзівці, працював у бухгалтерії металург. заводу і за­ймався літ. діяльністю. Тут написано твори «Критика основных идей естество­знания» (1904) та «Краткая автобио­графия» // «Рус­ская мысль», 1905, № 5. Б.-Ф. сформулював принципи «рев. етики» як «релігії рівності». Ви­ступав за демократію та само­управлі­н­ня як основу роз­витку су­спільства, що забезпечує рівність усіх громадян і створює сприятливі умови для роз­витку особистості. Написав понад 50 робіт із соц.-політ., філос., екон. питань, кілька белетристич. творів — повість «Забытая история», роман «На жизнь и смерть. Изображение идеалистов» (С.-Петербург, 1907), низку мемуар. і критич. робіт. Найви­значніший його твір — «Положение рабочего клас­са в Рос­сии» (С.-Петербург, 1869; 1872). Деякі твори, які Б.-Ф. не зміг опублікувати в Росії через цензурні пере­слідува­н­ня, ви­йшли друком у Лондоні та Женеві.

Завантажити статтю