Бергельсон Давид Рафаїлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бергельсон Давид Рафаїлович

БЕРГЕЛЬСО́Н Давид Рафаїлович (31. 07 (12. 08). 1884, с. Охрімове, нині Сарни Монастирищен. р-ну Черкас. обл. – 12. 08. 1952, Москва) – класик єврейської літератури, прозаїк, публіцист, драматург. Батько Б. належав до найбагатших людей в Умані та її околицях, був дуже освіч. людиною, в його салоні збиралися не лише високоосвічені євреї, а й багаті поміщики та чиновники. Одержав освіту в хедері та світську. Ще підлітком багато читав на івриті та рос., навіть почав писати цими мовами, але в подальшому писав лише мовою ідиш. 1909 влас. коштом видав у Варшаві мовою ідиш повість «» («Довкола вокзалу»), в центрі якої дрібний комерсант-невдаха; завдяки цьому творові автор посів центр. місце в тогочас. євр. літ-рі. За рік опублікував оповідання «» («Глухий»). Критики вбачали у творах Б. плідний вплив франц. психол. прози 19 ст. та вважали його засн. імпресіоністич. стилю в літ-рі мовою ідиш. Образ людини повітря пройшов через кілька творів Б., серед яких чи не найкращий – («По всьому», 1913; в укр. перекл. був вид. у Києві 1928 під назвою «Міреле»), що описував трагічну історію талановитої й вродливої Мірл. В умовах УНР Б. брав активну участь у євр. культурному житті, особливо в Києві. Він був одним із дир.-засн. у Києві Євр. культур-ліги (1917), яка займалася пропагандою євр. культури, редактором літ. збірників «» («Своє», 1918) і «» («Схід», 1919; обидва – Київ). На поч. 1921 емігрував до Берліна, де співпрацював з г. («Вперед»). 1925 організував ж. «» («В упряжці»), в якому закликав євр. інтелігенцію «тягнути воза революції». Тут він написав роман «» («Міра справедливості», К., 1921), зб. оповідань «» («Бурхливі дні», К., 1927; укр. перекл. – О., 1930), що описували трагічні події 1918–20, а також драму («Зверху і знизу») про євр. життя напередодні подій 1905. Повіривши в гуманні гасла більшовиків, Б. повернувся 1929 з еміграції, а 1934 оселився у Москві. Писав нариси, оповідання, в яких розкривав психологію людини в нових соц. умовах – «» («Біробіджанці», 1934), «» («Крок за кроком», 1938). У 1932–40 написав роман «» («На Дніпрі», т. 1–2, Москва, 1947–48) про життя і боротьбу євр. мас на поч. 20 ст. У 1940-х рр. Б. написав нариси про героїзм захисників Вітчизни «» («Нові оповідання», Москва, 1947), істор. п’єси «» («Принц Реувейні», Нью-Йорк), «» («Олександр Бараш», обидві – 1946) і повість «» («Два світи»). 1949 Б. заарешт. у зв’язку зі справою «Євр. антифашист. ком-ту», чл. якого він був, і 1952 розстріляний. Реабіліт. посмертно.

Тв.: 1917 (Золота кулька. К., 1917); 1919 (У здичавілому місті. К., 1919); 1919  (Дрібниці. К.; С.-Петербург, 1919); 1920 (Книга оповідань: Казки для Файвла. К., 1920); 1921 (Схід. К., 1921).

Літ.: Сухов А. Передмова // Бергельсон Д. Бурхливі дні. О., 1930; Його ж. Давид Бергельсон: (Предисловие) // Бергельсон Д. Избранные сочинения. О., 1930; 1934 1932–1909 (Брянський Ш. Д. Бергельсон у дзеркалі критики 1909–1932. К., 1934); 1986 (Словник нової літератури мовою ідиш. Нью-Йорк, 1986).

В. Т. Поліщук, Л. Є. Дроб’язко, А. Г. Кержнер

Стаття оновлена: 2003