Бердичів

Визначення і загальна характеристика

БЕРДИ́ЧІВ — місто обласного під­порядкува­н­ня Житомирської області, райцентр. Знаходиться на березі р. Гнилопʼять (бас. Дні­пра), за 44 км на Пд. від обл. центру. Площа 35,33 км². Насел. 87575 осіб (2001, складає 95,6 % до 1989), з них 70,1 % — українці, 13 % — росіяни, 6,6 % — поляки, мешкають також білоруси, євреї та ін. Залізнична ст. Тер. Б. була заселена ще в 2 тис. до н. е. Тут виявлено поселе­н­ня періоду бронзи та залишки 2-х поселень черняхів. культури. Перші ві­домості про Б. датуються 1320. У 90-х рр. 16 ст. роз­почато будівництво камʼяного замку; 1630 він був подаров. Ордену босих кармелітів, які 1642 збудували костел св. Марії (нині монастир Босих Кармелітів, де знаходиться Чудотворна ікона Матері Божої Бердичівської, освячена і коронована Папою Римським). Під час нар.-визв. війни 1648–54 Б. здобули козац. загони М. Кривоноса. Неодноразово місто від­відував Б. Хмельницький. 18 ст. — час становле­н­ня Б. як значного культур. і торг. центру. Бердичів. замок стає одним із найукріпленіших у Сх. Європі. Від 1758 починає діяти кармеліт. друкарня, ви­да­н­ня якої поширюються у Європі. Особливу популярність здобули гравюри Т. Раковецького і т. зв. «Бердичівські календарі». Ві­домою була й монастир. б-ка, 1841 її було вивезено до Університету св. Володимира у Києві (всього — 2041 назва ви­дань 16–17 ст.). Нині вона зберігається у НБУВ під на­звою «Бердичівська колекція». Після 2-го поділу Польщі Б. ві­ді­йшов до Рос. імперії. До 1844 був у складі Волин. губ., а потім — Київської. 1845 отримав статус міста. У 19 ст. Б. славився ярмарками, які мали між­нар. значе­н­ня. У 18 ст. в Б. була одна з найбільших у Сх. Європі євр. общин. Його називали «Єрусалимом Волині». Знаменитий цадик Леві-Іцхак, герой числен. хасидських легенд, був рабином у Б. на­прикінці 18 — на поч. 19 ст. і вві­йшов у історію під іменем Бердичівського. З Б. походить рід Рубінштейнів, видат. пред­ставниками якого були ли брати Антон Григорович (засн. Імператор. рос. муз. товариства у С.-Петербурзі та С.-Петербур. консерваторії) і Микола Григорович (засн. Моск. консерваторії). Б. був твердинею хасидизму, що протистояв асиміляції. На­прикінці 19 ст. євреї складали 80 % насел. Б. На поч. 20 ст. тут роз­гортає діяльність Бунд, який 1917–19 очолював міське самоврядува­н­ня. 1919–21 у Б. чинили євр. погроми отаманівці та денікінці. Після зня­т­тя межі осілості число євреїв у Б. зменшилось. Видатний рос. письмен­ник В. Грос­сман, який народився у Б., згадував: «Єврейське населе­н­ня жило дружно з російським, українським і польським населе­н­ням міст і навколишніх сіл. За весь час існува­н­ня міста в ньому не було ніяких національних екс­цесів». У березні 1919 у Б. проходили бої Січових стрільців із більшов. військами. 1923–30, від 1939 — райцентр. Від 1937 — місто обл. під­порядкува­н­ня. Під час 2-ї світової війни страчено 38 536 мирних жителів, пере­важно євреїв, 11 500 осіб вивезено на примусові роботи до Німеч­чини. 4623 уродженці Б. загинули на фронтах. Нині у Б. функціонують 26 пром. під­приємств, найбільші з яких — ВАТи: «Бердичівський машинобудівний завод “Про­грес”», «Бердичівський завод транс­порт­ного машинобудува­н­ня», «Беверс» (вер­статобудува­н­ня), «Бердичів. ф-ка одягу», ЗАТи: «Бердичівхолод» (виробництво молоч. продуктів), «Бердичівмеблі», Бердичівський пивоварний завод, 5 буд. організацій, 5 під­приємств автомоб. транс­порту, 2 під­приємства звʼязку. У Б. працюють також понад 500 малих під­приємств різних форм власності. У місті — 15 заг.-осв. шк., школа-інтернат, політех. коледж, пед. та мед. училища, 4 ПТУ, муз. та художня школи, 11 до­шкіл. закладів, 34 б-ки. У Б. роз­ташовані обл. шпиталь для інвалідів 2-ї світової війни, територ. мед. обʼ­єд­на­н­ня з лікарнею та поліклініками (дит., для дорослих, стоматолог.), 2 дит. оздоровчі табори та профілакторій для дорослих, лікув.-діагност. центр, 11 аптек. У Б. діють 4 Будинки культури, кінотеатр, Музей бо­йової слави 117-ї гвардійської Бердичів. мото­стрілецької ордена Б. Хмельницького 2-го ступеня дивізії, міський парк культури та від­починку ім. Т. Шевченка. Спорт. заклади: 2 стадіони, 4 футбол. поля, 11 стрілец. тирів, 21 спорт. зал, ДЮСШ, дит.-юнац. клуб фіз. під­готовки, критий плавал. басейн, футбол. клуб «Бердичів», клуб боксу «Юпітер». Є готель, від­діл. 13-ти банків. Серед реліг. громад — РКЦ, УГКЦ, Церкви адвентистів сьомого дня, християн віри євангельської, юдейська та ін.

У Б. — 25 архіт. памʼяток. Серед них — Бердичів. істор.-культур. заповід­ник; костел св. Варвари (1759–81), у якому 14 березня 1850 О. де Бальзак брав шлюб з Е. Ганською; церква св. Трійці (1836), Свято-Микол. собор (поч. 20 ст.), Мавзолей-усипальниця цадика Леві Іцхака. У Б. народилися: поет і композитор Д. Бонковський, композитори В. Бєлий, В. Томілін, нар. арт. України П. Міхневич, музикант В. Горовець, засл. діячі мистецтв України О. Дарчук і А. Сонц, письмен­ник В. Грос­сман, заслужений майстер спорту з альпінізму В. Пастух, Герої Рад. Союзу П. Гельман та К. Томашевський. 1858–68 у Б. жив класик євр. літ-ри Менделе Мойхер-Сфорім (Ш. Абрамович). Місто неодноразово від­відував євр. письмен­ник Шолом Алейхем.

Літ.: Бердичівська земля в контекс­ті історії України // Наук. зб. «Велика Волинь: Пр. Житомир. наук.-крає­знав. товариства дослідників Волині». 1999. Т. 19.

Ю. В. Без­смертний, Г. В. Онищенко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю