Бердяєв Сергій Олександрович

БЕРДЯ́ЄВ Сергій Олександрович (псевд.: Корней Михайленко, Аспид, Обухівець та ін.; 1860, с. Обухів, нині місто Київ. обл. — 06(19). 11. 1914, Київ) — письмен­ник, лікар, видавець, редактор, публіцист, мистецтво­знавець. Брат М. Бердяєва. Освіту здобув у Колегії П. Ґалаґана та Мор. корпусі. Ви­вчав медицину за кордоном. Працював лікарем. Ви­йшов у від­ставку й цілком присвятив себе літ. та журналіст. діяльності. Друкуватися почав у 15– 16-річ. віці. Від серед. 70-х рр. 19 ст. зʼявлялися його вірші, оповіда­н­ня, стат­ті у столич. та провінц. ви­да­н­нях, зокрема в журналах «Всемирная ил­люстрация», «Будильник», «Свет и тени», «Осколки», «Ил­люстрирован­ный мир», «Живописное обозревание», «Век», «Эпоха», «Наблюдатель», «Восход», «Рус­ский вестник», «Рус­ское обозрение», «Вестник Европы». Основу літ. доробку складають вірші рос. та укр. мовами, їх (від 1881) друкували київ. газети «Заря» та «Труд». Проз. творів небагато, і всі вони вміщені в газетах. Серед них — «Рибарь душ людських. Философский этюд», «Коли вона ді­зналася?». За від­сутності в Україні період. друку українською мовою, Б. від 80-х рр. 19 ст. почав друкуватися за кордоном у зх.-укр. ви­да­н­нях: «Зоря», «Діло», «Буковина», «Руслан», «Літературно-науковий вісник», «Страхопуд», «Господарь», «Слово», «Дзвінок», «Народна часопись», згодом у київ.: «Громадська думка», «Рада», «Шершень». Його твори зʼявлялися в укр. декл­аматорі «Роз­вага» (1908), в антології укр. поезії «Українська муза» (К., 1908), у зб. «Вінок Т. Шевченкові» (О., 1912). Збереглося листува­н­ня з О. Маковеєм. Б. пере­клав російською мовою його десять «Гірських дум» та вірш «Цивілізація». У свою чергу, О. Маковей ви­друкував багато віршів Б. у «Буковині». Листувався з І. Франком, який умістив окремі його вірші до зб. «Акорди» (Л., 1903). Б. пере­кладав нім. і рос. мовами твори М. Вороного, М. Старицького, О. Мордовцева, О. Федьковича. Цікава сторінка творчості Б. — вірші про діячів літ-ри й мистецтва. Автор багатьох публіцист. статей, опубл. не тільки у вітчизн. пресі, а й у зарубіж. ви­да­н­нях. Його стат­ті — це реакція на важливі культурні та громад. події, серія публікацій про сучасне становище Заходу, оцінка діяльності Держ. думи й місц. самоврядува­н­ня, характеристики громад. та політ. діячів світу, некрологи, стат­ті антиклерик. змісту, викри­т­тя реакц. преси, засудже­н­ня нац. ворожнечі та її трагіч. наслідків. Б. знав майже всі європ. мови, пере­кладав з рос. на укр. й навпаки, з нім., франц., лат., англ., швед., норвез., іспан., португал., італ., новогрец., угор., чес., польс., болгар. мов. Буваючи за кордоном, установив звʼязки з соціаліст. пресою Заходу, опублікував багато статей у період. ви­да­н­нях Парижа, Берліна, Дрездена, Відня. Працював як театр. критик, оглядач, рецензент. Брав діяльну участь у роботі Київ. літ.-артистич. товариства. Від 1885 за Б. був встановл. поліційний на­гляд. Видавн. діяльність Б. та його дружини О. Бердяєвої почалася 1890 з виходом у світ у Києві літ.-наук. ж. «По морю и суше», який під тиском поліції був закритий через 3 р. Під час революції 1905–07 по­друж­жя від­новило редакц.-видавн. діяльність: почало редагувати й видавати г. «Киевская заря» та першу більшов. газету в Україні «Работник» (червень 1906), у якій було опубл. ста­т­тю В. Леніна «Накануне». Всього ви­йшло 2 номери, і цей орган теж було закрито, а Б. як ред.-видавця притягнуто до карної від­повід­альності. Рятуючись від суду, він із родиною (1907) ви­їхав до Москви, де пере­був дуже важкі 5 р. Але й за таких умов друкував цікаві й змістовні «Обзоры украинской жизни» в моск. російськомов. ж. «Украинская жизнь». Суд. процес над Б. так і не від­бувся. 1912 сімʼя повернулася до Києва. Тут Б. працював у місц. пресі, писав театр. огляди. Літ. спадщина Б. практично не ви­вчена.

Завантажити статтю