Бердянськ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бердянськ

БЕРДЯ́НСЬК (до 1841 – Берди, 1939–58 – Осипенко) – місто обласного підпорядкування Запорізької області, райцентр. Знаходиться на березі Бердянської затоки Азов. м., за 200 км на Пд. Сх. від Запоріжжя. Пл. 82,65 км2. Насел. 121 692 особи (2001, складає 91,7 % до 1989): 48 % – українці, 46 % – росіяни, проживають також болгари, євреї, поляки. 1824 генерал-губернатор Новорос. краю граф М. Воронцов спорядив експедицію на чолі з капітаном 2-го рангу Критським і геодезистом Манганарі з метою вибору місця для спорудження порту на Пн. Приазов’ї. Було обрано Бердянську косу, і 3 листопада 1827 оформлено акт на відмежування землі для пристані й міста. Урочисте відкриття пристані відбулося 1830. Статус міста Берди одержали 1835. Насел. швидко зростало і 1838 становило вже 3200 осіб. Спочатку забудова велася хаотично, але 1862 проектувальники Одеси склали план Б., який і донині визначає розташування вулиць центр. частини. Крім порту, в Б. діяли пром. підпр-ва з вироб-ва с.-г. машин, канатно-шпагатні ф-ки, банки. 1876 градоначальником і нач. порту призначено П. Шмідта, учасника Севастоп. оборони, батька легендарного лейтенанта П. Шмідта. 1899 до порту прокладено залізницю. Наприкінці 19 ст. Б. став значним портово-пром. і торг. містом. Тут діяли 3 б-ки, був водогін, електр. освітлення. Під час 2-ї світ. війни 1941–43 місто окуповане, було зруйновано всі пром. підпр-ва, електростанцію, порт, санаторії, понад 80 % житл. будівель. Місто фактично відбудували заново. Нині найбільшими підпр-вами є: ВАТи «Азовкабель», «Бердянська трикотажна фабрика», «Першотравневий з-д», «Південдормаш», ЗАТ «Бердянський виноробний завод», Бердянський завод скловолокна, АТ «Азовські мастила та оливи» («АЗМОЛ»), Бердянський морський торговельний порт та ін. Осн. продукція: жниварки, дорожня техніка, кабель, скловолокно, насоси, підйомно-транспортне устаткування, трикотажні вироби, взуття, меблі. Розвинена харч. пром-сть, зокрема рибоконсервна й виноробна. Б. – значний міжнар. мор. порт, є залізнич., мор. і автовокзали, аеропорт, розвинена мережа міського транспорту. Унікальні природно-клімат. умови, лікув. грязі, ропи солоних озер і заток моря, велика кількість соняч. днів, примор.-степовий клімат, насиченість мор. повітря озоном, йодом, бромом, хлоридами сприяли розвиткові Б. як бальнеолог. курорту. Вода біля берегів міста досить чиста й прогрівається до 26 °С. Літо – жарке, зима – помірна. Бердянcька коса – найбільша на пн. березі Азов. м. й унікальна за природ. властивостями. Серед санаторіїв – «Бердянськ», «Лазурний» (лікують хвороби серцево-судинні та опорно-рухового апарату), а також «Приазов’я», «Азов». У місті – Бердянський державний педагогічний університет, «Бердянський інститут підприємництва», Азовський регіональний інститут управління, машинобуд. коледж; є кілька технікумів, уч-щ; ліцей, г-зія, 16 заг.-осв. шкіл, 16 дитсадків, 10 б-к, Будинок дит.-юнац. творчості, муз., худож., спорт. школи, флотилія юних моряків «Азовець», Будинок культури, літній театр та ін. Є 3 готелі, відділ. 8-ми банків. У Б. виходить г. «Бердянск деловой». Серед колективів нар. творчості – естрад. оркестр «Азовська чайка», драм. і молодіж. театри «Данко», фольклор. ансамбль «Хуртовина», шоу-балет «Каскад». Є стадіони, спортзали, плавал. басейни, яхт-клуб, корти. У вищій лізі нац. чемпіонатів з баскетболу (жінки) представлена команда «Чайка-АЗМОЛ». Серед культ.-осв. закладів – Бердянський краєзнавчий музей з 2-ма філіями у м. Бердянськ (Мемор. будинок-музей ім. П. Шмідта і музей «Подвиг»), Бердянський художній музей ім. І. Бродського. Видатні уродженці: письменник Т. Зіньківський, художники П. Білоусов, Я. Хаст, О. Сластіон, Герої Рад. Союзу Є. Руднєва, А. Гуденко, Д. Чубар.

Літ.: Бердянск: Путеводитель. Дн., 1967; Історія населених пунктів Запорізької області. З., 1970.

В. І. Михайличенко

Стаття оновлена: 2003