Бердянськ
БЕРДЯ́НСЬК (до 1841 — Берди, 1939–58 — Осипенко) — місто обласного підпорядкування Запорізької області, райцентр. Знаходиться на березі Бердянської затоки Азовського моря, за 200 км на Південний Схід від Запоріжжя. Площа 82,65 км2. Населення 121 692 особи (2001, складає 91,7 % до 1989): 48 % — українці, 46 % — росіяни, проживають також болгари, євреї, поляки.
У 1824 генерал-губернатор Новоросійського краю граф М. Воронцов спорядив експедицію на чолі з капітаном 2-го рангу Критським і геодезистом Манганарі з метою вибору місця для спорудження порту на Північному Приазовʼї. Було обрано Бердянську косу, і 3 листопада 1827 оформлено акт на відмежування землі для пристані й міста. Урочисте відкриття пристані відбулося 1830. Статус міста Берди одержали у 1835. Населення швидко зростало і 1838 становило вже 3200 осіб. Первинна забудова була хаотичною, але в 1862 одеські проектувальники розробили план міста, який досі визначає розташування вулиць у центрі. Окрім порту, в Бердянську працювали промислові підприємства з виробництва сільськогосподарських машин, канатні фабрики, банки. У 1876 градоначальником і начальником порту став П. Шмідт, учасник Севастопольської оборони та батько лейтенанта П. Шмідта. У 1899 до порту проклали залізницю. Наприкінці 19 ст. Бердянськ став важливим портово-промисловим і торговим містом. Тут діяли 3 бібліотеки, водогін та електричне освітлення.
Під час 2-ї світової війни 1941–43 місто окуповане, було зруйновано всі промислові підприємства, електростанцію, порт, санаторії, понад 80 % житлових будівель. Місто фактично відбудували заново. Нині найбільшими підприємствами є: ВАТи «Азовкабель», «Бердянська трикотажна фабрика», «Першотравневий завод», «Південдормаш», ЗАТ «Бердянський виноробний завод», Бердянський завод скловолокна, АТ «Азовські мастила та оливи» («АЗМОЛ»), Бердянський морський торговельний порт та ін. Основна продукція: жниварки, дорожня техніка, кабель, скловолокно, насоси, підйомно-транспортне устаткування, трикотажні вироби, взуття, меблі. Розвинена харчова промисловість, зокрема рибоконсервна й виноробна. Б. — значний міжнародний морський порт, є залізничний, морський і автовокзали, аеропорт, розвинена мережа міського транспорту.
Унікальні природно-кліматичні умови, лікувальні грязі, ропи солоних озер і заток моря, велика кількість сонячних днів, приморсько-степовий клімат, насиченість морського повітря озоном, йодом, бромом, хлоридами сприяли розвиткові Бердянська як бальнеологічного курорту. Вода біля берегів міста досить чиста й прогрівається до 26 °С. Літо — жарке, зима — помірна. Бердянcька коса — найбільша на північному березі Азовського м. й унікальна за природними властивостями. Серед санаторіїв — «Бердянськ», «Лазурний» (лікують хвороби серцево-судинні та опорно-рухового апарату), а також «Приазовʼя», «Азов».
У місті — Бердянський державний педагогічний університет, «Бердянський інститут підприємництва», Азовський регіональний інститут управління, машинобудівний коледж; є кілька технікумів, училищ; ліцей, гімназія, 16 загальноосвітніх шкіл, 16 дитсадків, 10 бібліотек, Будинок дитячо-юнацької творчості, музична, художня, спортивна школи, флотилія юних моряків «Азовець», Будинок культури, літній театр та інше. Є 3 готелі, відділення 8-ми банків. У Бердянську виходить газета «Бердянск деловой». Серед колективів народної творчості — естрадний оркестр «Азовська чайка», драматичний і молодіжний театри «Данко», фольклорний ансамбль «Хуртовина», шоу-балет «Каскад». Є стадіони, спортзали, плавальні басейни, яхт-клуб, корти. У вищій лізі національних чемпіонатів з баскетболу (жінки) представлена команда «Чайка-АЗМОЛ». Серед культурно-освітніх закладів — Бердянський краєзнавчий музей з 2-ма філіями у м. Бердянськ (Меморіальний будинок-музей ім. П. Шмідта і музей «Подвиг»), Бердянський художній музей ім. І. Бродського.
Видатні уродженці: письменник Т. Зіньківський, художники П. Білоусов, Я. Хаст, О. Сластіон, Герої Рад. Союзу Є. Руднєва, А. Гуденко, Д. Чубар.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
