Розмір шрифту

A

Бердянськ

БЕРДЯ́НСЬК (до 1841 — Берди, 1939–58 — Осипенко) — місто обласного під­порядкува­н­ня Запорізької області, райцентр. Знаходиться на березі Бердянської затоки Азовського моря, за 200 км на Пів­ден­ний Схід від Запоріж­жя. Площа 82,65 км2. Населе­н­ня 121 692 особи (2001, складає 91,7 % до 1989): 48 % — українці, 46 % — росіяни, проживають також болгари, євреї, поляки. 

У 1824 генерал-губернатор Новоросійського краю граф М. Воронцов спорядив екс­педицію на чолі з капітаном 2-го рангу Критським і геодезистом Манганарі з метою вибору місця для спорудже­н­ня порту на Пів­нічному Приазовʼї. Було обрано Бердянську косу, і 3 листопада 1827 оформлено акт на від­межува­н­ня землі для при­стані й міста. Урочисте від­кри­т­тя при­стані від­булося 1830. Статус міста Берди одержали у 1835. Населе­н­ня швидко зро­стало і 1838 становило вже 3200 осіб. Первин­на забудова була хаотичною, але в 1862 одеські проектувальники роз­робили план міста, який досі ви­значає роз­ташува­н­ня вулиць у центрі. Окрім порту, в Бердянську працювали промислові під­приємства з виробництва сільськогосподарських машин, канатні фабрики, банки. У 1876 градоначальником і начальником порту став П. Шмідт, учасник Севастопольської оборони та батько лейтенанта П. Шмідта. У 1899 до порту проклали залізницю. На­прикінці 19 ст. Бердянськ став важливим портово-промисловим і торговим містом. Тут діяли 3 бібліотеки, водогін та електричне освітле­н­ня.

Під час 2-ї світової війни 1941–43 місто окуповане, було зруйновано всі промислові під­приємства, електро­станцію, порт, санаторії, понад 80 % житлових будівель. Місто фактично від­будували заново. Нині найбільшими під­приємствами є: ВАТи «Азовкабель», «Бердянська трикотажна фабрика», «Першотравневий завод», «Пів­дендормаш», ЗАТ «Бердянський виноробний завод», Бердянський завод скловолокна, АТ «Азовські мастила та оливи» («АЗМОЛ»), Бердянський морський торговельний порт та ін. Основна продукція: жниварки, дорожня техніка, кабель, скловолокно, насоси, під­йомно-транс­порт­не устаткува­н­ня, трикотажні вироби, взу­т­тя, меблі. Роз­винена харчова промисловість, зокрема рибоконсервна й виноробна. Б. — значний між­народний морський порт, є залізничний, морський і автовокзали, аеропорт, роз­винена мережа міського транс­порту.

Унікальні природно-кліматичні умови, лікувальні грязі, ропи солоних озер і заток моря, велика кількість сонячних днів, приморсько-степовий клімат, насиченість морського повітря озоном, йодом, бромом, хлоридами сприяли роз­виткові Бердянська як бальнеологічного курорту. Вода біля берегів міста досить чиста й про­грівається до 26 °С. Літо — жарке, зима — помірна. Бердянcька коса — найбільша на пів­нічному березі Азовського м. й унікальна за природними властивостями. Серед санаторіїв — «Бердянськ», «Лазурний» (лікують хвороби серцево-судин­ні та опорно-рухового апарату), а також «Приазовʼя», «Азов».

У місті — Бердянський державний педагогічний університет, «Бердянський ін­ститут під­приємництва», Азовський регіональний ін­ститут управлі­н­ня, машинобудівний коледж; є кілька технікумів, училищ; ліцей, гімназія, 16 загальноосвітніх шкіл, 16 дитсадків, 10 бібліотек, Будинок дитячо-юнацької творчості, музична, художня, спортивна школи, флотилія юних моряків «Азовець», Будинок культури, літній театр та інше. Є 3 готелі, від­діле­н­ня 8-ми банків. У Бердянську виходить газета «Бердянск деловой». Серед колективів народної творчості — естрадний оркестр «Азовська чайка», драматичний і молодіжний театри «Данко», фольклорний ансамбль «Хуртовина», шоу-балет «Каскад». Є стадіони, спорт­зали, плавальні басейни, яхт-клуб, корти. У вищій лізі національних чемпіонатів з баскетболу (жінки) пред­ставлена команда «Чайка-АЗМОЛ». Серед культурно-освітніх закладів — Бердянський крає­знавчий музей з 2-ма філіями у м. Бердянськ (Меморіальний будинок-музей ім. П. Шмідта і музей «По­двиг»), Бердянський художній музей ім. І. Бродського.

Видатні уродженці: письмен­ник Т. Зіньківський, художники П. Білоусов, Я. Хаст, О. Сластіон, Герої Рад. Союзу Є. Руднєва, А. Гуденко, Д. Чубар.

Літ.: Бердянск: Путеводитель. Дн., 1967; Історія населених пунктів Запорізької області. З., 1970.

В. І. Михайличенко

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2003
Том ЕСУ:
2
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Населені пункти
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
39199
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
332
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 471
  • середня позиція у результатах пошуку: 12
  • переходи на сторінку: 1
  • частка переходів (для позиції 12): 14.2% ★☆☆☆☆
Бібліографічний опис:

Бердянськ / В. І. Михайличенко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-39199.

Berdiansk / V. I. Mykhailychenko // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2003. – Available at: https://esu.com.ua/article-39199.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору